Маючи купу досвіду, включно з шестирічним досвідом еміграції в Емірати, мені не вдається знайти роботу у Швеції вже майже три роки. Я ніколи не сиджу без діла: навчаюся, працюю на українській роботі, волонтерю, і, звісно, безконечно удосконалюю резюме, але мені стало цікаво проаналізувати чому в Швеції роботу знайти не вдається. 10 причин, чому я не…

Я неодноразово писала про те, як “scratch your itch” допомагає мені пропливати життям. Чухати те, що свербить — означає не ігнорувати внутрішній імпульс, а робити з ним хоч щось. Оглядаючись назад, переконуюся: це найкраща порада, яку я можу дати в більшості ситуацій. Я ніколи не робила того, чого не любила І на різних етапах любила…

Я африканка. Все, що видає в мені латиноску, — це любов до картоплі. Сталося так, що народилась я білошкірою українкою, і наша з Україною доля сплетена в одну косу, але я дуже добре розумію своє походження. Власне, наше походження. Бо якщо прибрати лейби штибу «раса», «тип», «зовнішність», залишається лише той факт, що всі ми походимо…

Мене часто питають як я все встигаю. Дідька лисого я, звісно, щось встигаю, але роблю багато різних речей — можливо тому виникає така ілюзія. Таких, як я, Барбара Шер називала “сканерами” — люди, яких цікавить багато речей. Проблема сканерів полягає в тому, що їм важко поскладатися — хочеться все й одразу, а клонуватися нема можливости….

Дитині 8, дитина почала сама тусуватися з ровесниками, тому для нас це черговий етап перебудови, адаптації та нових викликів. Є сумно, є смішно) Сепарація — це процес поступового емоційного та фізичного відділення дитини від батьків, природний та необхідним для формування автономности, самостійности та соціальної компетентности. Це той шлях, на якому дитина вчиться бути окремою людиною,…

Подруга нещодавно спитала як мені вдається зберігати “монтесорі стиль” у нашому з сином світі іграшок. І я подумала, що дійсно, від перших іграшок і по нині нам вдалося зберегти мінімалізм і лад. У нас не існує проблеми неприбраних іграшок, хіба що “робочий хаос”. В усіх восьми переїздах за вісім синових років у нас була шафа…

Днями я спитала свого семирічного сина: як називаються люди, які ненавидять инші раси? Правильна відповідь була “расисти”, але він спитав: «Білі?» Я сміялась, бо, як то кажуть, “устами дитини”. Це була відповідь, яка вловила закономірності у світі дорослих краще, ніж нам то зручно визнавати. Расизм як система, а не емоція Расизм — це не просто…

Людям притаманно скороненавидіти. Назбирана в буднях лють на побутові дрібниці, на все, що випадає з зони нашого контролю, потребує виходу, і медійний наратив часто підкидає, куди її спрямувати. Там усе чітко пояснено: є добро, є зло, зло нападає на добро й має бути покаране. Трьох правд бути не може, бо це надто складно для скороненависти,…

Хороша анімація — це мій час із сином. Але знайти щось таке, що підходить для перегляду нам обом, неймовірно важко. Я вимоглива до анімації, гумору, сенсів, і не люблю сучасні гіперстимулюючі і візуально гіперболізовані мультики. Зазвичай я просто кажу, що не люблю анімації. Але є винятки. Гільда — це найкраще, що ми з сином для…

Для університетського курсу з міжкультурної комунікації я нещодавно написала есе про Ханну Арендт і скандал навколо її книги Айхман у Єрусалимі. Ханна та її “банальність зла” захоплювали мене ще задовго до детальнішого знайомства, а опісля мене захопила ідея використання цього прикладу для дослідження того, чому ми слухаємо сракою. Я пробувала аналізувати це раніше на прикладі…