Коли моєму синові був рочок чи два, він уперше потрапив на село. І розплакався від крику півня. У три роки він уперше потрапив до коров’ячого стійла. І його ледь не знудило від місцевого запаху. Мій син народився в Дубаї, де бачив хіба рожевих фламінґо (природних) та кроликів біля палацу шейха (розведених для «краси»). Під час…

Раніше я писала про домашні обов’язки дітей і про розподіл побутової відповідальности між дорослими. Між цими двома темами є магічний простір. Десь між дитиною, якій мама каже не забути взяти пляшку з водою, і дорослим чоловіком, якому партнерка каже купити молоко, щось відбувається: людина може навчитися виконувати практично будь-яке завдання, але так і не навчитися…

Про підлітків, які мене лякають саме тим, за що я їх люблю Найстрашніший тип людей? Після нещодавньої історії з викраденням велосипеда мого сина я вкотре замислилася про підлітків. Звісно, я не знаю, хто саме вкрав наш велосипед, але почерк дуже вже підлітковий: відкрутити раму, лишивши прив’язане колесо в паркомісці, а сам велосипед викинути в річку….

Фраза «це і є життя» закарбована на моєму тілі, щоб нагадувати: важливо не те, що з нами стається, а те, що ми з цим робимо. Як ми вибираємо жити, як реагуємо на середовище, що кажемо, що робимо і кому належить історія, хто творить наратив. Історія, яка сталася зі мною нещодавно, вкотре мені про це нагадала….

Ніколи не розуміла для чого бути расистом чи ксенофобом, коли можна просто ненавидіти людей. Адже більшість людей є тупі і роблять фігню. Багато з них харкають під вікнами, в якій країні ти б не був і якої національности не були б вони. Чи то пак ми. Бо не знаю як ви, а я, наприклад, щодня…

Ми дивимося одні на одних із вимогою бути такими, як треба, бути кращими. Ми радше говоримо про силу, стійкість, успіх і самореалізацію, ніж про сором, самотність, виснаження, розгубленість чи потребу в підтримці. Але переглядаючи власні тексти, я бачу спільну нитку непроговореного: право на емоції, біль, сором; право одного дня просто не могти встати з ліжка;…

Раніше я писала про ілюзію невидимости, нині ж розповім про ілюзію видимости. Подивись на це разом зі мною На днях я побачила веселку. Велетенську таку, прекрасну. Дорогою додому ми з сином бігали навколо й фотографували її. Назустріч ішов чоловік. Веселка була просто у нього за спиною, але він не бачив її. З радісним від веселки…

Маючи купу досвіду, включно з шестирічним досвідом еміграції в Емірати, мені не вдається знайти роботу у Швеції вже майже три роки. Я ніколи не сиджу без діла: навчаюся, працюю на українській роботі, волонтерю, і, звісно, безконечно удосконалюю резюме, але мені стало цікаво проаналізувати чому в Швеції роботу знайти не вдається. 10 причин, чому я не…

Я неодноразово писала про те, як “scratch your itch” допомагає мені пропливати життям. Чухати те, що свербить — означає не ігнорувати внутрішній імпульс, а робити з ним хоч щось. Оглядаючись назад, переконуюся: це найкраща порада, яку я можу дати в більшості ситуацій. Я ніколи не робила того, чого не любила І на різних етапах любила…

Я африканка. Все, що видає в мені латиноску, — це любов до картоплі. Сталося так, що народилась я білошкірою українкою, і наша з Україною доля сплетена в одну косу, але я дуже добре розумію своє походження. Власне, наше походження. Бо якщо прибрати лейби штибу «раса», «тип», «зовнішність», залишається лише той факт, що всі ми походимо…