Маючи купу досвіду, включно з шестирічним досвідом еміграції в Емірати, мені не вдається знайти роботу у Швеції вже майже три роки. Я ніколи не сиджу без діла: навчаюся, працюю на українській роботі, волонтерю, і, звісно, безконечно удосконалюю резюме, але мені стало цікаво проаналізувати чому в Швеції роботу знайти не вдається. 10 причин, чому я не…
Я африканка. Все, що видає в мені латиноску, — це любов до картоплі. Сталося так, що народилась я білошкірою українкою, і наша з Україною доля сплетена в одну косу, але я дуже добре розумію своє походження. Власне, наше походження. Бо якщо прибрати лейби штибу «раса», «тип», «зовнішність», залишається лише той факт, що всі ми походимо…
Мене часто питають як я все встигаю. Дідька лисого я, звісно, щось встигаю, але роблю багато різних речей — можливо тому виникає така ілюзія. Таких, як я, Барбара Шер називала “сканерами” — люди, яких цікавить багато речей. Проблема сканерів полягає в тому, що їм важко поскладатися — хочеться все й одразу, а клонуватися нема можливости….
Днями я спитала свого семирічного сина: як називаються люди, які ненавидять инші раси? Правильна відповідь була “расисти”, але він спитав: «Білі?» Я сміялась, бо, як то кажуть, “устами дитини”. Це була відповідь, яка вловила закономірності у світі дорослих краще, ніж нам то зручно визнавати. Расизм як система, а не емоція Расизм — це не просто…
Людям притаманно скороненавидіти. Назбирана в буднях лють на побутові дрібниці, на все, що випадає з зони нашого контролю, потребує виходу, і медійний наратив часто підкидає, куди її спрямувати. Там усе чітко пояснено: є добро, є зло, зло нападає на добро й має бути покаране. Трьох правд бути не може, бо це надто складно для скороненависти,…
Хороша анімація — це мій час із сином. Але знайти щось таке, що підходить для перегляду нам обом, неймовірно важко. Я вимоглива до анімації, гумору, сенсів, і не люблю сучасні гіперстимулюючі і візуально гіперболізовані мультики. Зазвичай я просто кажу, що не люблю анімації. Але є винятки. Гільда — це найкраще, що ми з сином для…
Для університетського курсу з міжкультурної комунікації я нещодавно написала есе про Ханну Арендт і скандал навколо її книги Айхман у Єрусалимі. Ханна та її “банальність зла” захоплювали мене ще задовго до детальнішого знайомства, а опісля мене захопила ідея використання цього прикладу для дослідження того, чому ми слухаємо сракою. Я пробувала аналізувати це раніше на прикладі…
Ми вживаємо слово “патріархат” автоматично, але рідко замислюємося, звідки ж він узявся, — адже він існував не завжди. Як, у який момент чоловік раптом вирішив домінувати на жінкою, иншими, світом? Патріархат — це результат довгого, поступового процесу, що розтягнувся на тисячоліття. Він виникав повільно, як ерозія: з кожним поколінням жінки втрачали трішечки простору, трішки автономії,…
Упродовж останніх двох років я багато думала про те, чим є час та як ми його відчуваємо. В процесі еміграції, стосунків та їх розпаду, адаптації в новому соціумі, в часи смутку, гніву, радощів, тривоги, напруги я переживала його по-різному, і багато рефлексувала навколо. В Алісі в країні див час представлений як персонаж: він може зупинятися,…
Я часто кажу собі: справа не в тому, що люди тебе не цінують. Вони просто не знають про твоє існування. Кажуть, пересічна людина зустрічає за життя близько 10000 тисяч людей. Теорія Дунбара (Dunbar’s Number) стверджує, що мозок людини має обмеження на кількість стабільних соціальних зв’язків, які він може підтримувати — близько 150 близьких знайомих чи…
