Раніше я писала про ілюзію невидимости, нині ж розповім про ілюзію видимости. Подивись на це разом зі мною На днях я побачила веселку. Велетенську таку, прекрасну. Дорогою додому ми з сином бігали навколо й фотографували її. Назустріч ішов чоловік. Веселка була просто у нього за спиною, але він не бачив її. З радісним від веселки…
Маючи купу досвіду, включно з шестирічним досвідом еміграції в Емірати, мені не вдається знайти роботу у Швеції вже майже три роки. Я ніколи не сиджу без діла: навчаюся, працюю на українській роботі, волонтерю, і, звісно, безконечно удосконалюю резюме, але мені стало цікаво проаналізувати чому в Швеції роботу знайти не вдається. 10 причин, чому я не…
Я африканка. Все, що видає в мені латиноску, — це любов до картоплі. Сталося так, що народилась я білошкірою українкою, і наша з Україною доля сплетена в одну косу, але я дуже добре розумію своє походження. Власне, наше походження. Бо якщо прибрати лейби штибу «раса», «тип», «зовнішність», залишається лише той факт, що всі ми походимо…
Мене часто питають як я все встигаю. Дідька лисого я, звісно, щось встигаю, але роблю багато різних речей — можливо тому виникає така ілюзія. Таких, як я, Барбара Шер називала “сканерами” — люди, яких цікавить багато речей. Проблема сканерів полягає в тому, що їм важко поскладатися — хочеться все й одразу, а клонуватися нема можливости….
Днями я спитала свого семирічного сина: як називаються люди, які ненавидять инші раси? Правильна відповідь була “расисти”, але він спитав: «Білі?» Я сміялась, бо, як то кажуть, “устами дитини”. Це була відповідь, яка вловила закономірності у світі дорослих краще, ніж нам то зручно визнавати. Расизм як система, а не емоція Расизм — це не просто…
Людям притаманно скороненавидіти. Назбирана в буднях лють на побутові дрібниці, на все, що випадає з зони нашого контролю, потребує виходу, і медійний наратив часто підкидає, куди її спрямувати. Там усе чітко пояснено: є добро, є зло, зло нападає на добро й має бути покаране. Трьох правд бути не може, бо це надто складно для скороненависти,…
Хороша анімація — це мій час із сином. Але знайти щось таке, що підходить для перегляду нам обом, неймовірно важко. Я вимоглива до анімації, гумору, сенсів, і не люблю сучасні гіперстимулюючі і візуально гіперболізовані мультики. Зазвичай я просто кажу, що не люблю анімації. Але є винятки. Гільда — це найкраще, що ми з сином для…
Для університетського курсу з міжкультурної комунікації я нещодавно написала есе про Ханну Арендт і скандал навколо її книги Айхман у Єрусалимі. Ханна та її “банальність зла” захоплювали мене ще задовго до детальнішого знайомства, а опісля мене захопила ідея використання цього прикладу для дослідження того, чому ми слухаємо сракою. Я пробувала аналізувати це раніше на прикладі…
Ми вживаємо слово “патріархат” автоматично, але рідко замислюємося, звідки ж він узявся, — адже він існував не завжди. Як, у який момент чоловік раптом вирішив домінувати на жінкою, иншими, світом? Патріархат — це результат довгого, поступового процесу, що розтягнувся на тисячоліття. Він виникав повільно, як ерозія: з кожним поколінням жінки втрачали трішечки простору, трішки автономії,…
Упродовж останніх двох років я багато думала про те, чим є час та як ми його відчуваємо. В процесі еміграції, стосунків та їх розпаду, адаптації в новому соціумі, в часи смутку, гніву, радощів, тривоги, напруги я переживала його по-різному, і багато рефлексувала навколо. В Алісі в країні див час представлений як персонаж: він може зупинятися,…
