Сьогодні я вперше говорила шведською публічно (на уроці шведської), і зважаючи на те, що задана тема торкалася мене безпосередньо, я була єдиною, хто дійсно говорив, а не читав з листочка: Астрід Ліндґрен. Ніколи не думала, що житиму в країні цієї жінки, вчитиму її мову, намагатимусь читати їі книги в оригіналі, але ось, я тут. Круто вчити мову, маючи дуже особистий стимул.
Уявне коло друзів
Якось вичитала у Барбари Шер пораду створити собі уявне коло друзів близьких по духу, до яких можна було б звернутися подумки в разі потреби. У мене там власне сама Барбара Шер, Астрід Ліндґрен, Лорі Андерсон та ще кілька жінок зі спільними цінностями, і думаючи про це, мені хочеться плакати від того, що вони у мене є, до них я можу тягнутися і питати поради, хай і лише подумки. Наймолодша з них ніколи й не була реальною, однак і вона ділить з нами цінності: Пеппі Довгапанчоха, дівчинка, яка вирішила ніколи не виростати. Свобода, незалежність, справедливість, чесність (так, попри багату уяву й непересічний гумор), альтруїзм, нонконформізм, і щонайважливіше – автентичність.
Книжка, що змусить читати
В дитинстві я відмовлялася їсти, якщо мені не читали Пеппі, аж поки мені не повідомили, що я можу читати сама. То був мій гарріпоттер – книжка, що змусила мене читати. Якщо історію про Гаррі я прочитала вісім разів, то історію про Пеппі, мабуть, сто. Тепер цією історією захоплюється мій шестирічний син, який матиме змогу прочитати її одразу в оригіналі, хоч сподіваюсь, що добереться і до перфектного українського перекладу, з усіма його крамницями, карамельками, добродіями та ластовинням.
Що коли діти почнуть поводитися, як Пеппі?
Коли Пеппі вийшла в світ, публіка запереживала, що дітям закортить поводитись так само: робити що вони собі захочуть, не підкорятися дорослим, словом, насолоджуватись життям, – хіба можна дітям насолоджуватись життям? І ніхто чомусь не запереживав, що діти захочуть бути добрими, винахідливими, самозарадними, сильними, автентичними, допитливими і змінювати світ. Неймовірно, але спершу Пеппі отримала відмову від видавця.
Вчора я сказала сину почистити зубки перед сном, а він заявив, що хоче бути як Пеппі, а Пеппі, бачте, робить, що хоче, тож і він цього не робитиме, бо не хоче. Ти бачив її зуби? – спитала я сина. У неї ідеальні здорові зуби, бо Пеппі дуже добре піклується про себе і зовсім не хоче, аби бактерії зжерли її зуби. І син побіг чистити зуби)
Що робить Астрід Ліндґрен собою?
Астрід Ліндґрен мала щасливе дитинство, а вирісши зауважила, що його мали далеко не всі. Для багатьох щось пішло не так. Инакше чому люди б’ють своїх дітей, працюють на роботах, які ненавидять, знущаються з тварин? Чому взагалі не можна сказати вголос все, що думаєш?
В 19 років Астрід завагітніла поза шлюбом від свого значно старшого шефа, що було шоком для тогочасного шведського суспільства і спричинило скандал, внаслідок якого вона мусила переселитися з міста. Соціальна служба забрала від неї сина, не абикуди, а аж в Данію *лунає звук розбитого серця*. Через рік Астрід змогла відвоювати сина назад. Недивно, що в її книгах так багато болю. До речі, Астрід таки вийшла заміж, за иншого шефа)
Не бий дитину
Завдяки Астрід Швеція стала першою країною в світі, яка прийняла закон про заборону насильства над дітьми (1979). Вона також боролася за захист тварин та свободу слова. І прожила неймовірно довге і наповнене життя (94 роки). Як же це неймовірно круто – зуміти вплинути на світ настільки, щоб на твій похорон прийшла вся королівська родина, а якась чотирнадцятилітня українка плакала за тобою так, наче ви зналися й любилися все життя, вважаючи твою книжку своєю особистою Біблією.
До речі, шведи “викинули з пісні” слова про те, що батько Пеппі був саме негритянським королем (в українському перекладі африканським або негритянським). Але ми то з Пеппі знаємо, і не шукаємо буби там, де її нема, натомість розповідаємо – від чого власне виникла буба і що ж такого в білій людині, що владарює над чорними, та чому декому не ок зватися “чорним” (в книжці, до речі, його обрали королем демократичним шляхом, і сама Астрід була яскравою соціал-демократкою – те, чим Швеція сьогодні є офіційно).
Читайте також:
Історія виховання
