Що, коли підгузки радше зло, на якому як завжди хтось заробляє? Дитина звикає випорожнюватись під себе, а тоді доводиться ламати їй психіку, щоб привчити до горщика. Що коли можна навчитися розпізнавати сигнали дитини про потребу в туалеті, та навчити дитину відчувати свої потреби та ходити на горщик вже десь у рік-два? Звучить природніше й гігієнічніше, чи не так?
Справді, иноді життя залишає нам мало вибору, адже є стільки справ, особливо, коли батьки працюють, але й тоді є альтернатива пластиковим підгузкам, що забруднюють екологію: дорожчий варіант паперових підгузків або дешевший – матерчатих, тепер роблять такі чудові тканинні підгузки, що не протікають!
Наш досвід висаджування
Будучи вагітною, я планувала користуватися підгузками і вологими серветками, як більшість відомих мені людей, – зараз мені важко в це повірити.
До висаджування мене спонукало не що инше як висипка на прибульчій дупці. Профілактичні креми вдарили мені по психіці і змусили добряче замислитись. Якось не дуже природно це все. Креми не допомагали, а робили гірше, крім того дивно це – ходити з шаром жиру на дупці.
Отож, я почала, коли малюку було 2 місяці (до того більше вилежувалась, відпочивала після пологів).
Спершу стала знімати підгузок лише на день. Спостерігаючи за малюком, почала бачити попереджуючі сигнали: насуплені чи почервонілі брови, задумливий погляд в даль, характерні звуки, або просто інтуїтивно відчувала, що пора.
Потім до мене прийшло усвідомлення того, що все це знов-таки бізнес (не люблю, коли на мені роблять бізнес), бо якби ні, підгузки робили б виключно з екологічних матеріалів, – добре для дупці, добре для планети ♥️, і не писали б на пачках, що підгузок витримує пів доби екскрементів. До речі, існують знайшла екологічні паперові підгузки, або мембранні тканинні.
Отже, робилося це все з поперемінним успіхом. Сигнали мінялися, члени сім’ї та побутові речі запісювалися і все таке. Але дупця була щаслива.
Довго не наважувалась зняти підгузок на ніч. А тоді побачила, що малюк не ходить до Едзя під час денного сну, взагалі. І в слінґу теж. А ось відразу як прокинеться, відразу як зняти слінґ – так. Так я зняла підгузок і вночі, стала просто підкладати під кохану дупцю мембранну пелюшку.
Десь в 4 місяці сигнали шось наніц зникли, а може змінилися так, що я перестала їх ідентифікувати? І малюк став пісяти й уночі. Але ж усе одно, всього якихось 2-3 рази за ніч. То чи варто парити бідну дупцю підгузком всю ніч? Я стала пробувати висаджувати вночі, перед тим як малюк прокидався поїсти, але він починав жалібно плакати , тож я закинула цю ідею на якийсь час. Малеча пісяла просто на пелюшку, починала неспокійно соватись і я акуратно її міняла. А згодом стала знову пробувати висаджувати, дуууже акуратно, і малюк навчився на це не реагувати і спокійно пісяти в миску крізь сон. За сім місяців, а сьогодні нам 7, малюк не втримався по-великому лише декілька разів під час прорізання зубів, але то взагалі були шалені ночі. За нормальних обставин такого не стається ніколи.
Так, у мене є звичайна салатна миска, яку зручно тримати між ногами, а прибульча дупця дотикається до краю, щоб нагадувати майбутній горщик/унітаз. Висаджуючи, я видаю звук ‘псс’ чи ‘ее’, щоб згодом малюк міг повідомляти про свою потребу сам.
Цікаво, що перед тим як іти спати на ніч, малюк відмовляється йти в туалет десь протягом години, – так я розумію, що скоро спати.
Коли висаджувати
Отож, я висаджую:
- після сну
- після їжі
- після слінґу
- коли бачу різку зміну поведінки (зміна звуків, завмирання, навпаки надто активні рухи тощо)
- коли підказує інтуіція (і це прекрасний інструмент для того, щоб навчитися її чути)
… і це все. Пропустити майже неможливо. Пропускаю переважно, коли дуже відволікаюсь, в середньому двічі на день. Але це того варте. Надвір як коли: деколи вдягаю підгузок, деколи ні, під настрій, по ситуації і залежно від того куди й на скільки ми йдемо. Так, одного разу малюк обісрав маму з ніг до голови не втримався, але у мамському світі дуже мало бід, які не можна вирішити з допомогою вологих серветок.
На ліжку у нас наматрасник, килимів нема, з багаторазовими трусиками не склалось, – малюк переважно голопопить.
Очевидно, це лише мій досвід, і діти, і мами є різні. Я для себе не уявляю цього по-иншому. Зовсім скоро малюк почне сидіти, а з тим і користуватися горщиком. Апдейт: повноцінно почав зодити на горщик у рік і вісім місяців.
Тут я писала огляд чудової книги Інґрід Бауер ‘Без підгузка’.
А тут мама чотирьох писала про це в деталях: частина 1 частина 2 частина 3.
Читайте також Топ-10 книг про природні пологи, материнство та батьківство
