Багато з нас чули про концепти на кшталт сієста, хюґе чи хакуна матата. Таких концептів чимало по всьому світу. Що вийде, якщо їх об’єднати в одній вичерпній збірці та витягти есенцію? Що робить нас щасливими і в кого які маленькі секрети з цього приводу?
Дефініція щастя
Узагальнивши популярні визначення, виводимо, що щастя це про наповненість, вдоволеність і баланс. Від культури до культури спостерігаємо маленькі філософські концепти, цілковито або частково загублені в перекладі, які краще за все натякають на те, про що власне йдеться. А йдеться передусім про певний триб життя.
Аристотель вважав, що шлях до щастя лежить у віднайденні балансу поміж нестачею та надміром. Читай лаґом. Він також розрізняв чотири рівні щастя:
- laetus (короткотермінове щастя, отримане завдяки вдоволенню хотіть, жадань, імпульсів та потреб, матеріальне щастя);
- felix (щастя отримане завдяки порівнянню себе з иншими, приміром, перемога в марафоні, теж прив’язка до еґо);
- beatitudo (щастя, отримане шляхом творення добра щодо инших);
- sublime beautitudo (цільність та наповненість).
Погляньмо, що до цього можуть додати промовисті в своїй неперекладності фрагменти різних культур.
Концепти щастя з різних куточків світу
Лаґом, Швеція
Не мало, не багато, саме те, що треба, достатньо. Лаґом – це балансування і відчуття міри в усьому.
Сісу, Фінляндія
Фіни використовують це поняття для короткого опису свого національного характеру. Сісу означає наполегливість у намірі, сміливість наполягти в своїх діях навіть тоді, коли обставини проти тебе, не зважаючи на невдачі, реагуючи на стрес незворушно, приймаючи виклик.
Фрілуфтслів, косаліґ, Норвегія
Фрілуфтслів означає обітницю святкувати життя надворі, якими б не були погодні умови. Лише 2 години на тиждень на природі здатні добряче покращити стан здоров’я та самопочуття. “Не буває поганої погоди, буває поганий одяг” – це воно.
Косаліґ – це затишок прийняття тих погодніх умов, що є, замість скарг на ті, яких нема. Це як данське хиґґе (хюґе), лиш невіддільне від природи та більш соціальне.
Хиґґе (хюґе), Данія
Бо хюґе теж про затишок, але більше такий з ковдрами, книжкою і приглушеним світлом, коли надворі дощ, хоча воно й не виключає соціалізацію, – може бути дуже хюґе готувати разом щось смачненьке, наприклад.
Ентрюкт, Німеччина
Ентрюкт це про стан заглиблення в себе, коли людина абстраговується від зовнішнього світу. Дехто каже, що це про медитативний стан, але ж медитація це радше про концетрацію, а ентрюкт – це просто розсіяне заглиблення у внутрішні потоки під час, приміром, писання, читання, ходьби. Тож, можливо, йдеться про те саме явище, яке Міхай Чиксентміхаї називає “мандрівним розумом“, вкрай корисна річ поміж власне концентраціями на “серйозних речах”, яка дозволяє відійти від проблеми, яка не вирішується, а тоді підійти до неї з иншого боку і таки вирішити.
Крейк, Ірландія
Крейк – це забава, веселощі, гульня. Зазвичай це слово позначає соціалізацію в пабі, одна крейк можна мати навіть онлайн, бо передусім це про зібратися разом та поділитися історіями.
Курі, Шотландія
В перекладі “курі” означає гніздуватися, тулитися. Але нині шотландці вкладають в це слово куди більше сенсу: це про цінування простих задоволень, відпочинок на свіжому повітрі та відчуття затишку після повернення додому.
Апревуаз, фленор, Франція
Апревуаз перекладається як “приборкувати”, однак французи мають під ним на увазі формування зв’язків з кимось або чимось напротивагу побудові стін.
Фленор – це безцільне міське блукання та спостерігання за навколишнім середовищем, без поспіху та напруги, можливо з кавуванням.
Ніксен, ґецеліґгайд, Нідерланди
Ніксен – це нічогонероблення з метою нічого не робити або ж без мети взагалі. Цей концепт також стосується мандрування розуму: просто дозволити йому думати те, що він хоче, дозволити життю плинути, не чинячи опору. Це може виглядати просто як перемкнутися з роботи на те, щоб повтикати у вікно.
Ґецеліґгайд – це відчуття внутрішнього затишку, благополуччя, яким людина ділиться з иншими. Це може бути відчуття приналежности, час з друзями, час з близькими тощо.
Сієста, естренар, Іспанія
Слово сієста може стосуватися як перерви на перепочинок з 14 до 17, так і 30хвилинного дрімання після обідньої трапези, коли сили саме ідуть на спад. Якщо хочеться подрімати, такий відпочинок точно піде на користь та підвищить рівень енергії. Є навіть такий лайфхак як непачіно, коли людина випиває кави та лягає поспати на 20-30 хвилин, – за цей час кава якраз встигає подіяти і людина прокидається з подвійним бустом сил.
Екстренар позначає використання якоїсь речі уперше та особливу радість, з якою це потенційно супроводжується. Радість новизни.
Фаре ла белла фіґура, дольче фар нієнте, Італія
Фаре ла белла фіґура – це про гарний доцільний достойний зовнішній вигляд, справляти гарне враження.
Дольче фар нієнте перекладається з італійської як солодкий смак нічогонероблення. Знаходити радість у простому бутті тут і зараз без конкретних цілей та “продуктивностей”.
Атараксія, меракі, Греція
Атараксія – це стан внутрішніх тиші, спокою та свободи від турбот. Відпустити все і бути в моменті, приймаючи все таким, як воно є, без потреби контролю чи прив’язки. Концепт походить від філософій епікурейства та стоїцизму.
Меракі – це повна віддача себе справі та віднайдення наповнености та мети через вираження своїх талантів та пристрастей. Це про створення чогось значимого і прекрасного через занурення себе в певну діяльність.
Кеїф, Туреччина
Кеїф – це відпочинок та відмова від метушні. Це нагадування про прості радощі та буття у моменті. Часом важливо зупинитись, прислухатись до навколишніх, зауважити те, що зазвичай проходить повз увагу. Думаю, десь туди відноситься постійне традиційне турецьке попивання чаю чи посиденьки на веранді.
Японія
Ікіґай – це японське поняття про перетин пристрасти, місії, покликання та професії. Це остаточне відчуття мети та досягнення в житті. Знайти свій ікіґай означає відкрити, що приносить вам радість, яку потребу світу ви можете задовільняти і за що ви можете бути винагороджені. Сенсовне життя, у якому дії узгоджено з цінностями.
Вабі сабі це святкування недосконалого, непостійного та простого. Краса швидкоплинности та природного циклу розквіту та занепаду. Краса вади, старіння, минущости, звич(ай)ного.
Занурення в природу, а особливо в ліс, з терапевтичною ціллю – це шінрін-йоку. Дослівно це означає “лісова ванна”.
Перегукується з шінрін-йоку й оганамі — японська традиція насолоджуватися швидкоплинною красою вишневого цвіту. Це час, коли люди збираються з родиною та друзями під квітучими вишневими деревами, щоб влаштувати пікнік, відсвяткувати швидкоплинність життя та його красу.
Кайзен — це японська філософія, яка зосереджена на постійному вдосконаленні та невеликих поступових змінах. Це ідея постійного зростання, як особистого, так і професійного, шляхом маленьких кроків, постійного навчання і вдосконалення.
Ву вей, Китай
У китайській філософії ву вей це термін, який можна перекласти як «нероблення» або «дія без зусиль». Це концепція, що бере свій початок у даосизмі, підкреслюючи важливість перебування у природному потоці всесвіту та спонтанної дії, без зусиль і в гармонії з оточенням. Це відмова від потреби еґо в контролі та дозвіл речам розгортатися природним шляхом.
Ву вей можна практикувати у стосунках, навчаючись чути та щиро відповідати, а не намагатися контролювати чи маніпулювати иншою людиною. Його можна застосовувати в роботі чи особистому зростанні, де людина зосереджується на самопізнанні та процесі і радості від створення, а не женеться за досягненнями чи успіхом.
Ґуюб, Ява (Індонезія)
Ґуюб — це почуття спільности, єдности чи солідарности в межах спільноти чи групи людей. Він передає ідею гармонії, почуття причетности та взаємної підтримки. Це поняття підкреслює важливість підтримки міцних соціальних зв’язків і співпраці між членами громади. Ґуюб про цінність спільного добробуту та ідею, що люди взаємопов’язані та повинні підтримувати одне одного.
Пакікіпаґкапва-тао, Філіпіни
Пакікіпаґкапва-тао — це ідея взаємозв’язку та ставлення до інших як до рівних, важливість визнання та поваги до людства в кожній людині, незалежно від соціального статусу чи походження. Пакікіпаґкапва-тао заохочує до емпатії, співчуття та віри в те, що наші дії мають сприяти благополуччю та гармонії суспільства в цілому. Значущі стосунки, виховання почуття причетности та активної участи в колективному добробуті: взаємодія з іншими може формувати не лише їхнє життя, а й наше власне.
Юбунту, Африка
Юбунту — це взаємність, відповідальність та спільнота. Юбунту висловлює ідею, що наше існування пов’язане з иншими людьми, і що ми розвиваємось, спілкуючись та взаємодіючи одне з одним, зберігаючи власну автентичність.
Хакуна матата, Кенія
Одного дня все буде добре, тож не варто хвилюватися, тому що ситуація не в наших руках. Напруга не допомагає, а хіба робить нас нещасними у ситуації, на яку ми не можемо повпливати. Тож стресувати немає сенсу. Кенійці наскрізь просмоктані цим концептом, тому в їхній компанії так легко.
Саудаде, Бразилія, Португалія
Саудаде — це почуття ностальгії та меланхолії, спричинене втратою або віддаленістю від чогось дорогого. Солодко-гірке, краса складних емоцій.
Буен вівір, Еквадор
Буен вівір — це жити добре, а жити добре — отже, в гармонійній спільноті, в згоді з природою, один з одним та зі своїми внутрішніми цінностями. Розуміння та пошана до природи, взаємодія з іншими людьми на основі справедливості та рівності, гармонія між тілом і душею, а також самовизначення та самостійність.
Пура віда, Коста-Рика
Пура віда – з іспанської «чисте життя» або «просте життя». Це про дух оптимізму, задоволення та вдячности за теперішній момент, настрій жити повним життям, плекати красу світу, знаходити радість навіть у найпростіших речах, прийняти більш спокійний і безтурботний спосіб життя, сповільнитися, зв’язатися з природою та розвивати стосунки з иншими.
Жуа ду вівр, Канада
З французької – радість життя: цінування простих задоволень і кожної миті. Невід’ємною частиною цього поняття є природа, і зокрема активний відпочинок на природі. Зв’язок, ентузіазм, святкування.
Хо’опонопоно, Гаваї
Хо’опонопоно — це традиційна гавайська практика, яка обертається навколо прощення, примирення та особистої відповідальности. Саме слово можна перекласти як «виправити» або «виправити помилку». Це глибоко значуща концепція, яка сприяє зціленню та гармонії всередині себе та у стосунках. Хо’опонопоно засноване на вірі в те, що наші думки, дії та емоції впливають не тільки на нас самих, але й на світ навколо нас. Він заохочує людей брати відповідальність за свої вчинки та шукати прощення та примирення з иншими. Практика зазвичай передбачає спрощений діалог або посередництво, коли люди висловлюють свої почуття, слухають один одного без осуду та працюють над пошуком вирішення та зцілення. Хо’опонопоно вчить відпускати образу, гнів і негативні емоції, замінюючи їх прощенням, любов’ю і співчуттям. Це спонукає нас бачити в инших людяність і розвивати почуття єдности та розуміння.
У підсумку
Аби спростити ці концепти до зрозумілих нам слів, я вирішила зробити хмаринку слів, якими всі ці речі пояснюються. Ось що вийшло.
Книги про щастя
Деяке додаткове читання на тему. “🇺🇦”позначає наявність книги в українському перекладі.
- “Happiness: A Guide to Developing Life’s Most Important Skill” by Matthieu Ricard – “Щастя: Посібник з розвитку найважливішої навички життя”, Маттьє Рікар.
- 🇺🇦 “Flow: The Psychology of Optimal Experience” by Mihaly Csikszentmihalyi – “Потік: Психологія оптимального досвіду”, Міхалі Чіксентміхалі
- 🇺🇦 “Stumbling on Happiness” by Daniel Gilbert – “Спотикаючись об щастя”, Деніел Гільберт
- 🇺🇦 “The Book of Joy: Lasting Happiness in a Changing World” by Dalai Lama and Desmond Tutu – “Книга Книга радості: вічне щастя в мінливому світі”, Далай-лама та Десмонд Туту
- “The How of Happiness: A New Approach to Getting the Life You Want” by Sonja Lyubomirsky – “Як досягти щастя: Новий підхід до отримання бажаного життя”, Соня Любомирська
- “Happiness: A History” by Darrin M. McMahon – “Щастя: Історія”, Даррін М. Макман
- “The Art of Happiness” by Dalai Lama and Howard Cutler – “Мистецтво щастя”, Далай-лама та Говард Катлер
- “Pursuits of Happiness: Well-Being in Anthropological Perspective”, Gordon Mathews and Carolina Izquierdo – “Прагнення щастя: Благополуччя у антропологічній перспективі”, редактори Ґордон Метьюс та Кароліна Ізуердо.
