На початку заснування я описувала свій блог як один ‘про батьківство’. Згодом я зрозуміла, що пишу все-таки більше для і, можливо, ближче до матерів, а слово ‘батьківство’ стало видаватись мені надто патріархальним, і я переписала його на ‘мамівство’, – може, не фест красиво, але ближче до суті, як мені здалось.
Аж тут на горизонті з’явився давній друг, що знаходився, як виявилося, в одностатевому шлюбі. Ця пара дуже хоче дітей. Мій друг надзвичайно тепла людина, це відчувається одразу, я певна, що він стане чудовим батьком одного дня, але ось лінгвістичний факт – матір’ю йому стати не судилось. Я певна, що і йому було б цікаво почитати цей блог, і тоді моє ‘мамівство’ стає вкрай недоречним. А ще існують тати в декреті, а також просто ті, які знаходять час і можливість побути з дитиною та почитати про батьківство. Тому ось, ‘батьківство’ повертається як узагальнюючий термін, але вже позбавлений патріархального забарвлення.
Я знаю, що є матері, які діляться моїми статтями зі своїми чоловіками, але справді цікаво, чи є тати, які читають собі цей блог із власної ініціативи й цікавости. Приходьте, я друг!)
Якось я спитала свого чоловіка, чи думає він, що на якомусь етапі, якби в нього не народився наш син, йому б замуляла така потреба. Мені ніколи не хотілось дітей, але шось таки дуже замуляло у віці 27-29, і якась частина мене почала кричати всередині ґвалт, треба, буде пізно) Чоловік заявив, що ні, нічого такого не відчув би. Цікаво, чи то у всіх так, а головне, чи правда це. Але, цікавий факт, у чоловіків також є біологічний вік для батьківства.
Дослідження виявило, що чоловіки віком від 45 років можуть переживати зниження плідности та піддають своїх партнерок ризику посилення таких ускладнень вагітности як гестаційний діабет, гестоз та передчасні пологи. Немовлята, народжені від старших татів, знаходяться під вищим ризиком передчасного народження, пізньої завмерлої вагітности, низьких показників шкали Апґар, низької ваги при народженні, більшої частоти приступів новонароджених та вроджених вад, таких як вроджена вада серця та розщеплення піднебіння. По мірі дорослішання було виявлено, що у цих дітей підвищена ймовірність виникнення дитячих ракових захворювань, психічних та когнітивних розладів та аутизму.
Бахман пов’язує більшість цих результатів із природним зниженням тестостерону, що відбувається зі старінням, а також з деградацією та гіршою якістю сперми, однак вона сказала, що деякі кореляції потребують додаткових досліджень.
Видається, що біологічний вік для батьківства триває у татів довше, аніж у матерів, тож цілком можливо, що і та психологічна потреба, яка муляла мені в 27-29, муляє й чоловікам, просто в пізнішому віці.
Що тато не може бути мамою – беззаперечно, у мами перебудовуються гормони, загострюються чуття та інстинкти, не кажучи вже про самі пологи та годування грудьми. Але – чудові новини – тато може бути татом. І однозначно, інстинкти в нього загострюються теж. Крім того, велика частина батьківства інстинктів не стосується взагалі.
Підозрюю, що тоді як про гормональні зміни жінки після пологів здогадалися ще задовго до досліджень, зміни в чоловічих гормонах запідозрити важче в силу культурних стереотипів, от і досліджені вони на разі менше, але ось факт: у чоловіків також є післяпологові зміни в гормонах та мозку, зокрема в них знижується рівень тестостерону (як мінімум одразу перед народженням першої дитини та після нього згідно досліджень), що забезпечує кхгм вірність та турботливість.
Ми з’ясували, що якщо у нових татів нижчий рівень тестостерону на наступний день після народження їхніх дітей, – сказав доктор Геттлер, – вони мають тенденцію виконувати більше доглядальних та домашніх завдань, пов’язаних із немовлятами місяцями пізніше.
Деякі дослідження також припускають, що чим нижчий у чоловіка рівень тестостерону, тим більша ймовірність виділення допаміну та окситоцину під час інтеракції з дитиною, отже, турбота про дитину не лише зміцнює батьківський зв’язок, а й надає відчуття щастя, наповнення та винагороди.
Згрубша, у чоловіків та жінок за батьківство відповідають різні ділянки мозку. Тобто активізовуються саме ті ділянки, які необхідні для того, щоб виконувати роль мами чи тата. У мам активніші частини, ближчі до ядра мозку, що надають можливість піклуватися, годувати та виявляти небезпеки. У татів найбільше активізовуються частини зовнішньої поверхні мозку, що відповідають за більш свідомі когнітивні функції як то мислення, цільова орієнтація та вирішення проблем. Отже, ролі таки природно є, і рівні мотивації та налаштованости на дитину в обох батьків схожі.
Одне дослідження з окупованих так званим Ізраїлем палестинських земель показало, що жінки, що годують грудьми, та чоловіки, що ‘дуріють’ з дітьми, переживають схожий всплеск гормонів щастя. І видається, що дитячий мозок дзеркалить той всплеск ?. А що й жінки можуть ‘дуріти’, то можемо відтиснути собі подвійний окситоцин ?.
Ну але суть ви зрозуміли.
В статті використано матеріал Доктора Анни Мачін, еволюційного антрополога та авторки книги “Життя тата: становлення сучасного батька”.
