Стаття 36: про книгу Жан Ледлофф “Концепція континууму” більш відома як “как вирастіть рібьонка щяслівим”

виховання книги материнство ресурси рефлексії

…мені почало подобатися забувати те, чого мене вчили в дитинстві.

Жан Ледлофф

Смілива книга Жан Ледлофф “Концепція континууму” пропонує новий погляд на еволюцію та прогрес і природне батьківство. Ну як новий, книга написана ще в 70их, але світу, як завше, потрібно років сто для прийняття чи хоч би ознайомлення з нетрадиційним. Дізнавшись про неї у російській версії (а росіяни відомі своїми безглуздими адаптаційними перекладами; в оригіналі “как вырастить ребенка счастливым” звучить як The Continuum Concept), я очікувала якого завгодно наповнення, лиш не того, яким воно виявилось.

Так от, Жан Ледлофф вважає, що ми проміняли раціональну еволюцію на сумнівний прогрес:

“Те, що еволюція сумлінно створює, вносячи різноманітність форм і все точніше адаптовуючи їх до наших потреб, прогрес руйнує шляхом введення норм та обставин, що не задовільняють істинні потреби людей. Все, що може зробити прогрес, це замінити “правильну” поведінку менш доцільною. Він замінює складне простим і більш пристосоване – на менш пристосоване. В результаті прогрес порушує рівновагу складно взаємопов’язаних факторів як всередині, так і поза системою. Отож, еволюція приносить стабільність, а прогрес – вразливість.”

Амінь. Лишень я вважаю, що все завжди розвивається так, як собі має. Автор, приміром, каже, що жоден вид серед тварин не має поміж собою такої речі як конкуренція, і що людство втрачає свою цілісність, конкуруючи всередині виду. А я кажу, що може тим гомо сапіенс і вирізняється, що кожен представник виду має право не бути стадом, а бути сам за себе. Бо хай людське стадо сто разів діє спільно, я свято переконана, що це до одного місця, коли кожен зокрема не усвідомлює для чого це все, і, можливо, власне конкуренція дозволяє нам відділяти яйко від шкаралупки. Ось так, на мою думку, авторка й сама намагається спростити складне. Я розділяю релігію потреби, озвучену в цій книзі в унісон з моїми уявленнями, та маю ще одну релігію: особистости. Потреба визначає, пояснює і спрямовує особистість, бо так, є базові, десь однакові для всіх потреби, а є потреби індивідуальні, що й роблять нас нами. І я б не спішила пояснювати існування половини людських професій незадоволеними потребами травматичного дитинства, як то драматизує Жан Ледлофф, можливо, еволюція трішки хитріша, ніж їй здається.

Якби це була просто книга про спосіб життя племени екуана, що його автор споглядала в кількох прицільних експедиціях, це була б чудова книга, в котрій кожен знайшов би собі практичну цінність. Але авторка береться проводити паралелі з “цивілізованим” світом, і це а пріорі провально, бо для чого порівнювати непорівнюване і серйозно балакати про утопічне. От якби ми жили по-иншому … то жили б по-иншому. Я помістила слово “цивілізований” в лапки тому, що індіанці, яких описує Ленлофф, це також цивілізація, і нема чого радити иншій цивілізації повчитися у них, бо це, як сама автор пише, елементарно не спрацює.

У книзі цій багато цінного, але гіпербола, якою автор зловживає у намаганні пояснити як до дитини ставитись не можна, радше відштовхує, ніж добивається бажаного. Принаймні у випадку людей, чутливих і стійких до маніпуляцій. Щось подібне зробило нестерпним перегляд ‘Страстей Христових’: справжній меседж, який автори й не планували передавати у фільмі, сховався за надмірним психологічно маніпулятивним реалізмом чи то пак натуралізмом.

Мені дуже сподобалась ідея початкової ‘правильности’ кожного, можливо, скоро еволюція підкине нам силоньки чинити опір суспільству, що завжди вважає, що з нами щось не так? 😉

Я рекомендую прочитання цієї книги, як джерела надхнення та інформації для роздумів.

А ще щось корисного можна науявляти з кількох цитат:

Що ще цікавого

Читайте також:

Стаття 2: про те що читати під час вагітности або топ-25 книг для майбутніх мам.

Стаття 84: топ-10 книг про пологи, материнство та батьківство.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.