Яка різниця між провиною та соромом, як провина розвивається у дітей і що саме робить наші емоції здоровими чи нездоровими. Які довгострокові наслідки дитячої провини, як підтримати наших дітей на шляху формування емоцій та відчуття відповідальности, і що робити з власною провиною.
Яка різниця між провиною та соромом?
Провина та сором часто використовуються як взаємозамінні, але насправді це різні емоції. Почуття провини зазвичай пов’язане з докорами сумління за певну дію чи поведінку, коли хтось визнає порушення власного морального чи етичного кодексу. Сором — це більш поширена емоція, пов’язана з відчуттям особистої невдачі, неадекватности чи нікчемности. Коротше кажучи, сором виглядає як досить безпорадна реакція на те, як ми думаємо, що инші бачать нас і судять про нас, тоді як почуття провини більше пов’язане з тим, що ми зробили, і дає можливості взяти на себе відповідальність і виправити це. Тому почуття провини є важливою частиною навчання відповідальности. І що справді цікаво, то це чому в деяких людей воно цілковито відсутнє.
Етапи розвитку почуття провини у дітей
Емоційний стан, викликаний думками про те, що ми не відповідаємо нашому ідеалу і могли б вчинити инакше.
Психологія
Раннє дитинство (2-6 років)
Приблизно у віці двох років діти починають відчувати свою ідентичність як окрему і розуміти концепцію добра і зла, покладаючись на власне почуття моралі, що формується. Діти починають інтерналізувати соціальні та сімейні очікування щодо поведінки. Почуття провини на цьому етапі часто пов’язане з простими правилами, встановленими батьками, опікунами чи вчителями.
Середнє дитинство (6-12 років)
У міру розвитку когнітивних здібностей діти стають більш обізнаними щодо суспільних очікувань та норм. Вони починають усвідомлювати наслідки своїх дій для инших і можуть відчувати щиру провину, коли порушують встановлені правила або завдають комусь болю. У цей період моральне мислення стає більш витонченим.
Згідно з дослідженнями, 9 років – це вік, коли діти вже повністю здатні розрізняти провину та сором. Здається, що з 5 до 9 років дитина саме вчиться відчувати сферу своєї відповідальности, а тому це особливо вразливий вік, коли можна нав’язати непотрібне почуття провини або не виховати почуття відповідальности. Маленький шторм потребує дбайлих берегів опікуна.
Підлітковий вік (12-18 років)
У підлітковому віці розуміння провини ускладнюється. Підлітки стають все більш здатними до абстрактного мислення та моральних міркувань. Почуття провини може відчуватися більш інтенсивно, і люди на цій стадії можуть стикатися з моральними дилемами та конфліктами, що сприяють формуванню їхньої моральної ідентичности. Саме тоді можна не лише відчути повну відповідальність за те, що вони зробили, але й розділити відповідальність із групами людей, до яких вони належать, і зрозуміти такі глобальні речі, як бідність, голод, утиски тощо.
Почуття провини є і індикатором, і гальмом протиправних дій. Здорова провина є відповідною реакцією на заподіяння шкоди иншій людині та усувається через спокуту, наприклад, виправлення, вибачення або прийняття покарання. Нездорова провина, яку иноді називають невротичною або виснажливою, — це всепроникне почуття відповідальности за біль инших, яке не вирішується, незважаючи на спроби спокутувати його. Здорове почуття провини спонукає людину діяти в найкращих інтересах себе та инших і виправляти будь-яку помилку. Нездорове почуття провини пригнічує природне самовираження людини та забороняє близькість з иншими.
Джерело
Нездорове почуття провини може бути прищеплене, коли дитину постійно закидають ганьбливими висловлюваннями, які критикують саму дитину, а не зосереджуються на конкретній шкідливій поведінці. Твердження на кшталт: «Неправильно брати чужі речі без дозволу — будь ласка, поверни мою книгу», формує у дитини належне усвідомлення здорової провини за неправильний вчинок. Сказати: «Поверни мені мою книгу! Я нічого тобі не можу довірити!» соромить дитину, заявляючи, що вона за своєю природою не заслуговує довіри і ніколи не буде кращою за злодія, незалежно від подальшої поведінки. Отже, дитина вважає свою особистість дефектною і може відчувати себе неспроможною спокутувати будь-які провини. Цю ідентичність можна перенести в доросле життя, створюючи виснажливе почуття провини.
Важлива відмінність між почуттям сорому та провини полягає в тому, що в першому випадку людина не відчуває, що могла би уникнути дії; відчуваючи провину, вона відчуває відповідальність. Почуття провини можна використовувати, щоб змусити когось поводитися певним чином. Це відоме як «нав’язування почуття провини». Спровокування почуття провини в иншої людини з метою отримати те, що він або вона не могли б запропонувати за инших обставин, є маніпуляцією внутрішньою мотивацією. Якщо жінка каже чоловікові, що збирається гуляти з подружками, а її чоловік відповідає: «Йди в кіно, люба… не хвилюйся за мене… зі мною тут все буде добре. Я сам у цьому великому старому будинку цілий вечір без жодних занять…”, дружина буде змушена почуватись винною за самотність свого чоловіка. Якщо почуття провини важке, дружина може вирішити залишитися вдома з чоловіком, навіть якщо вона дуже хоче піти в кіно.
Доцільно повідомляти людям, коли вони без потреби чи навмисно заподіяли біль иншим або проігнорували свої обов’язки перед иншими. Це прищепить справедливу провину, яка допоможе людині ображати инших менше у майбутньому.
Хоча остаточних досліджень ще не проведено, ймовірно, що почуття провини змінюється разом із когнітивним і соціальним розвитком людини. Ці етапи ще мають бути ретельно задокументовані та все ще відкриті для критики.
Почуття провини можна деактивувати, совість «відключити». У деяких людей, здається, ніколи не розвивається здорове почуття провини через нездатність розвинути емпатію чи відсутність відповідних обмежень, тоді як инші вирішують вимкнути свої почуття. Почуття провини можна деактивувати двома різними способами:
1) Людина переконує себе, що вчинок не є порушенням того, що є правильним.
2) Людина міркує, що він або вона не контролює події життя і тому не несе відповідальности за результат. Без почуття особистої відповідальности не може бути почуття провини.
Коли почуття провини зменшується, внутрішні обмеження поведінки зникають, і люди можуть діяти без докорів сумління.
Чому деякі люди не відчувають емпатії, сорому, провини, відповідальности?
Ось кілька потенційних причин того, чому деякі люди відчувають це менше до нуля:
- Психологічні розлади. Певні психологічні розлади, такі як нарцисичний розлад особистости або антисоціальний розлад особистості, можуть бути пов’язані з відсутністю емпатії та нездатністю відчувати сором чи провину.
- Виховання і середовище. Спосіб виховання людей і середовище, в якому вони ростуть, можуть відігравати значну роль у формуванні їхніх емоційних реакцій. Якщо людину не навчили моральних цінностей або якщо її дії не мали наслідків, вона може особливо не розвинути почуття сорому чи провини.
- Культурний і суспільний вплив. Культурні та суспільні норми можуть впливати на те, як люди сприймають і відчувають сором і провину. У деяких культурах може бути менше акценту на індивідуальній відповідальності або більше толерантності до певної поведінки, яка може вплинути на розвиток цих емоцій.
- Захисні механізми. Деякі люди можуть використовувати захисні механізми, щоб упоратися з почуттям сорому або провини. Наприклад, вони можуть використовувати заперечення, раціоналізацію або проєктування, щоб уникнути протистояння власним діям і пов’язаним з ними емоціям.
- Особистісні риси. Індивідуальні відмінності в особистісних рисах також можуть сприяти різним переживанням сорому та провини. Наприклад, люди з високим рівнем психопатії можуть не мати емпатії та мати знижену здатність до каяття.
- Нейробіологічні фактори. Відмінності в структурі та функціях мозку можуть сприяти варіаціям емоційних реакцій. Дослідження показують, що певні області мозку, такі як префронтальна кора, амигдала та острівцева кора, відіграють певну роль у обробці емоцій, таких як сором і провина.
- Стратегії подолання. Деякі люди, можливо, розробили ефективні стратегії подолання провини чи сорому, такі як відокремлення або уникнення. Хоча ці стратегії можуть забезпечити тимчасове полегшення, вони також можуть сприяти зменшенню переживання цих емоцій з часом.
Чи є провина здоровою емоцією? Види провини
Як ми взагалі розпізнаємо здорові та нездорові емоції? Здорові емоції дають нам розуміння ситуації та можливості для позитивних змін, тоді як нездорові емоції пригнічують нас.
Види вини
Ви можете відчувати кілька типів провини. Розуміння того, як кожен може вплинути на вас, може допомогти нам дізнатися, як найкраще впоратися з цією часто руйнівною емоцією.
- “Винні” думки. Коли людина має комплекс провини, вона може почуватися винною через думки, навіть якщо не має наміру діяти відповідно до них. Вона може хвилюватися, що такі думки роблять її поганою людиною або що инші дізнаються про що вона думає.
- Реактивне почуття провини. Ця форма провини є нормальною реакцією на те, що призвело до негативного результату. У той час як реактивне почуття провини може спонукати деяких людей до позитивних змін, иншим може бути важко позбутися почуття провини.
- Екзистенційна провина. Люди можуть відчувати себе винними через несправедливість у світі або те, де вони знаходяться в житті. Екзистенційна провина може викликати у людей почуття відповідальности за страждання инших.
- Дезадаптивне почуття провини. Можна відчувати сильне почуття провини через події, які ми не контролюємо. Це може призвести до хронічного почуття провини та мати негативний вплив на психічне здоров’я.
Емоції можна вважати нездоровими, якщо вони непропорційні, постійні або порушують наше загальне самопочуття та функціонування:
- занадто висока інтенсивність
- занадто велика тривалість
- нездатність регулювати
- втручання в повсякденне функціонування
- вплив на фізичне здоров’я
- міжособистісні питання
- румінація (ремиґація)
- дезадаптивна стратегія подолання.
Емоції – наші друзі, підказки, індикатори, компас, а не вороги. Якщо вони призведуть до будь-якого покращення – чудово, якщо ні – можливо, нам потрібна допомога.
Позитивні та негативні сторони провини
Позитивні сторони провини:
- Моральний розвиток. Почуття провини служить моральним компасом, направляючи дітей до розрізнення правильного й неправильного та сприяючи етичній поведінці.
- Емпатія і співчуття. Переживання провини тісно пов’язане з емпатією, сприяючи розумінню емоцій инших і сприяючи співчуттєвим реакціям.
- Соціальні зв’язки. Здорове вираження провини сприяє розвитку позитивних соціальних стосунків, заохочуючи співпрацю, співпереживання та взаємність.
Негативні сторони провини:
- Надмірне почуття провини. Коли воно стає переважним або хронічним, це може мати негативний вплив на благополуччя дитини, що призводить до тривоги, низької самооцінки та небажання брати участь у соціальних взаємодіях.
- Сором. Почуття провини слід відрізняти від сорому, який передбачає негативну оцінку себе в цілому. Сором може бути згубним, перешкоджаючи емоційному та соціальному розвитку дитини.
- Гальмування автономії. Надмірне почуття провини може призвести до надмірної залежности від зовнішньої перевірки, перешкоджаючи здатності дитини приймати самостійні рішення та йти на здоровий ризик.
Як батьки можуть працювати з почуттям провини дітей?
Вплив дитячої провини може поширюватися навіть на доросле життя, формуючи психологічний ландшафт людини. Невирішене почуття провини може сприяти виникненню різних проблем з психічним здоров’ям, таких як тривога, депресія або низька самооцінка. Крім того, це може впливати на міжособистісні стосунки, вибір професії та загальну задоволеність життям. Дослідження довгострокових наслідків дитячої провини дає цінну інформацію про важливість звернення до цих емоцій і управління ними в роки формування дитини.
Допомагаючи дитині з розвитком здорового почуття провини, важливо, щоб вона розмірковувала про зв’язок між поганою поведінкою та наслідками. Почуття провини може стати нездоровим і депресивним, якщо поведінка дитини пов’язана з чимось, за що дитина не несе відповідальности або над чим не має влади, наприклад, фінансові труднощі сім’ї чи розлучення батьків.
Батьки можуть навчити механізмів подолання, сприяти емпатії, саморефлексії та виправляти речі дією, де це можливо. Встановлення реалістичних очікувань і підкреслення різниці між діями та внутрішньою цінністю може сприяти більш здоровому розумінню провини. Важливо навчити відчувати межі між собою та почуттями инших, те, що ми можемо і не можемо контролювати, відчуваючи здорову сферу спільної відповідальности.
- Заохочуймо відкрите спілкування. Творімо середовище, у якому діти почуватимуться комфортно, висловлюючи свої емоції, зокрема провину.
- Моделюймо здорові реакції на почуття провини. Діти вчаться, спостерігаючи за поведінкою значущих дорослих у своєму житті. Демонструймо здорову реакцію на почуття провини, визнаючи власні помилки, беручи на себе відповідальність і виправляючи скоєне, коли це необхідно.
- Встановлюймо чіткі та відповідні віку очікування. Встановімо чіткі очікування щодо поведінки за допомогою кількох, але твердих правил.
- Навчаймо навичкам вирішення проблем. Допоможімо дітям розвинути навички вирішення проблем, щоб знайти джерело своєї провини. Ми відчуваємо те, що відчуваємо, щоб діяти конструктивно.
- Підкреслюймо важливість вибачень і виправлення. Навчаймо дітей цінности щирих вибачень і загладження. Підкреслюймо, що помилки є природною частиною зростання, а брати відповідальність за свої дії є ознакою зрілости.
- Уникаймо критики та розвиваймо мислення, що в процесі. Зосередьмося на конструктивному зворотному зв’язку та підкреслюймо можливості для навчання та зростання.
Що можуть зробити батьки з власним відчуттям провини?
Батьки також часто борються з почуттям провини, незалежно від того, чи це пов’язано з їхніми виборами, балансом між роботою та особистим життям чи особистими прагненнями. Управління почуттям батьківської провини вимагає самосвідомости, співчуття до себе та реалістичних очікувань.
У нас теж бувають важкі часи, ми робимо помилки і відчуваємо те, що відчуваємо. Не забуваймо, що саме це і є життя – процес навчання для всіх нас. Найголовніше — це розуміти, що ми можемо контролювати, і робити наступний крок.
Пам’ятаймо, що ми достатньо хороші батьки.
