Завдяки книжці “Сміливість не подобатись” мені відкривсь Адлер – батько індивідуальної психології. Прочитала заразом його “Науку життя”. Зрезонувало, особливо зважаючи на те, що маю досвід психоаналізу та інтегративної психотерапії. Це небо і земля. Що коли всі ми не лише під одним сонцем, а й під димком неповноцінности? Чи це такий мотиваційний інструмент?
Індивідуальна психологія та телеологія
Хоча Адлер спочатку співпрацював з Фрoйдом і був членом Віденського психоаналітичного товариства, з часом він відійшов від ідей Фрoйда та сформував власну школу думки. Адлер не погоджувався з наголосом Фрoйда на сексуальних і агресивних потягах як головних мотиваторах поведінки, натомість припускаючи, що почуття неповноцінности (inferiority) та прагнення до вищости (superiority) відіграють центральну роль у людській психології.
Індивідуальна психологія Адлера заклала основу для цілісного підходу до терапії, який розглядає людину в контексті її соціального середовища та життєвих цілей. Адлеріанська терапія спрямована на те, щоб допомогти клієнтам зрозуміти свої унікальні перспективи, подолати почуття неповноцінности та розвинути почуття соціального інтересу та приналежности до спільноти.
Адлер представив концепцію телеології: люди мотивуються своїми майбутніми цілями, а не лише минулим досвідом чи несвідомими потягами. Цей погляд підкреслює важливість узгодження дій з особистими прагненнями, сприяння відчуттю мети та напрямку в житті.
Відчуття неповноцінности та відчуття вищости
Адлер вважав, що почуття неповноцінности є універсальним і спонукає людей прагнути до вдосконалення та майстерности в тих сферах, де вони відчувають нестачу. Таким чином можна вже не почуватися самотніми зі своїм відчуттям неповноцінности – за Адлером усі ми такі, просто проявляється це по-різному, часом в найнеочікуваніших місцях, – приміром, хтось б’є дружину, а хтось покладає всі ресурси на нарощування вій. Так ми намагаємось вивищитись – упоратися з відчуттям неповноцінности.
Дітьми ми шукаємо найсильнішу людину в своєму оточенні і робимо її своєю рольовою моделлю та ціллю в особистому зростанні. Коли нам не вдається ефективно компенсувати свої уявні недоліки, відчуття неповноцінности може перерости у комплекс неповноцінности. Цей комплекс може призвести до різних психологічних проблем, включаючи тривогу, депресію та небажання брати участь у соціальній чи професійній діяльності.
Корисна та марна сторони життя
В погоні за компенсацією ми часто не бажаємо нічого змінювати, водночас відмовляючись від недієздатности. Таким чином ми створюємо собі ситуації, в яких наша проблема вирішується автоматично (приміром, жінка не може позбутися агарофобії як спосіб утримати чоловіка при собі, або людина створює почуття гніву з метою підкорити инших собі) чи імітуємо бурну діяльність, вдаючись до шкідливих речей (приміром, алкоголізм). Таким чином ми фабрикуємо почуття вищости (superiority). Суїцид, каже Адлер – це підвид помсти – звинувачення соціуму – вивищування (це, звісно, не розкриває тему суїциду повністю).
За Адлером, корисна сторона життя охоплює дії, зусилля та заняття, які сприяють особистому зростанню, самореалізації та покращенню суспільства. Це включає діяльність, яка відповідає особистим цінностям, прагненням і значущим цілям.
Водночас Адлер застерігає від пошуку задоволення в поверхневих задоволеннях і заняттях, які не мають внутрішньої цінности або не сприяють особистому зростанню та благополуччю. Вони уособлюють марну сторону життя: дії, які приносять тимчасове задоволення, але у підсумку не приносять тривалого задоволення або не роблять позитивного внеску в життя людини чи инших.
А ще ми обожнюємо собі брехати.
Вони високо оцінюють себе і вважають, що могли б досягти багато корисного в житті, якби…! Це, звичайно, брехня — це вигадка, але, як ми всі знаємо, людство дуже часто задовільняється вигадкою. І це особливо стосується людей, яким бракує сміливости. Вони цілком задовільняються вигадкою. Вони не відчувають себе дуже сильними, тому завжди йдуть обхідними шляхами — завжди хочуть уникнути труднощів. Через цю втечу, через це уникнення бою вони отримують відчуття, що вони набагато сильніші та розумніші, ніж вони є насправді.
Альфред Адлер, “Наука життя”
“Всі проблеми – це проблеми міжособистісних стосунків”
Ми неможливі без суспільства у жодному сенсі, а отже, немає нічого важливішого за стосунки. Адлер вважав, що люди за своєю суттю є соціальними істотами і що їхнє психологічне благополуччя тісно пов’язане з їхньою взаємодією з иншими. Він стверджував, що те, як люди сприймають і керуються своїми стосунками, впливає на їхню самооцінку, почуття приналежности та загальне психічне здоров’я. Тому коли в житті виникають проблеми, вони є проявами глибинних проблем у міжособистісних стосунках.
Якщо людина не знає, як побудувати хороші міжособистісні стосунки, вона може почати жити, намагаючись задовольнити очікування инших людей. І нездатність спілкуватися через страх заподіяти біль иншим людям може закінчитися тим, що вона відмовиться від того, що насправді хоче робити. Якщо людина постійно намагається довести власну правоту, вона таким чином вивищується і рве стосунок.
Люди, які думають про инших як про ворогів, не досягли самоприйняття та не мають достатньої довіри до инших.
Сміливість не подобатись,
Ічіро Кішімі та Фумітаке Кога
Є дві мети поведінки: бути самодостатніми та жити в гармонії з суспільством. І є дві цілі психології, яка підтримує таку поведінку: усвідомлення власної спроможности та усвідомлення того, що люди – це союзники, а не вороги.
Ви не повинні тікати. Незалежно від того, наскільки важкі стосунки, ви не повинні уникати або відкладати їх вирішення. Навіть якщо врешті-решт ви збираєтеся розрізати їх ножицями, спочатку вам доведеться з цим зіткнутися. Найгірше, що можна зробити, це просто стояти на місці з ситуацією, як вона є. Для людини принципово неможливо прожити життя повністю самотньо, і лише в соціальних контекстах людина стає «індивідуумом».
Сміливість не подобатись,
Ічіро Кішімі та Фумітаке Кога
Розподіл завдань
Просто запитайте себе: це моє завдання чи ні? Моє – беру відповідальність, не моє – не беру і не переживаю з того приводу. Що саме хтось думає про мене – це моє завдання чи ні? Звідси- всі ці чудові картинки про те, що ми контролюємо і що ні.
Концепція розподілу завдань передбачає прийняття відповідальности за свої дії та вибір та відмову від відповідальности за чуже. Цей підхід допомагає зосередитися на власних цілях і завданнях, уникнути відволікань та зайвого стресу, пов’язаного з намаганням вирішити проблеми, що лежать за межами вашого контролю. Водночас він сприяє покращенню продуктивности і збереженню енергії для важливих справ.
Сімейне життя та рівність статей
Любов сама по собі не вирішує справи, бо любов буває різною. Лише тоді, коли є належна основа рівности, любов піде правильним шляхом і зробить шлюб успішним.
Альфред Адлер, “Наука життя”
Ця частина сподобалась мені особливо, бо перепрошую “Наука життя” написана чоловіком в 1929 році. І сей чоловік пише про важливість рівности чоловіка і жінки. Втім почнімо з такої цитати:
Фактом є те, що дівчатка розвиваються фізично та розумово швидше, ніж хлопчики, наприклад, дванадцятирічна дівчинка набагато розвиненіша за хлопчика того ж віку. Хлопчик це бачить і не може пояснити. Тому він відчуває себе неповноцінним і прагне здатися. Він більше не прогресує. Натомість він починає шукати втечі. Иноді він розробляє шляхи втечі в бік мистецтва. В инший час він стає невротиком, злочинцем або божевільним. Він не почувається достатньо сильним, щоб продовжувати змагання.
Альфред Адлер, “Наука життя”
В цій цитаті просто все. Чому більшість насильства вчиняється чоловіками, чому патріархат, i чому жінки останнім часом статистично підтягуються до чоловіків у рейтингу залежностей, – вони ж постійно недостатньо щось-там. Можливо, це спекуляція з мого боку, але я бачу те, що бачу.
Рівність статей повинна бути вписана в природну схему речей, тоді як чоловічий протест є сліпим бунтом проти реальности і, таким чином, є комплексом вищости (superiority complex).
Альфред Адлер, “Наука життя”
Союз двох партнерів стикається з тими самими проблемами, з якими стикається соціум. Є ті самі труднощі і ті самі завдання, і помилково вважати любов і шлюб раєм, де все відбувається згідно з бажаннями. Завдання потрібно виконувати, враховуючи інтереси иншої людини. Союз двох однак вимагає виняткової взаємної симпатії та здатности ототожнювати себе з иншою людиною.
Якщо сьогодні мало хто належним чином підготовлений до сімейного життя, то це те, що вони ніколи не навчилися бачити очима, чути вухами і відчувати серцем иншого. Незважаючи на нашу недостатню освіту, завдання подружжя можна вирішити належним чином, якщо двоє людей визнають помилки свого характеру і підходять до речей у дусі рівности.
Альфред Адлер, “Наука життя”
І ідеально про зраду.
Ми можемо зрозуміти, що відбувається, коли людина відчуває, що її не розуміють і її діяльність обмежена. Вона відчуває себе неповноцінною і хоче втекти. Такі почуття особливо погані в шлюбі, особливо якщо виникає відчуття крайньої безнадії. Коли це відбувається, починає підкрадатися помста. Одна людина хоче розладнати життя иншої людини. Найпоширеніший спосіб зробити це – бути невірним. Невірність – це завжди помста. Дійсно, люди, які невірні, завжди виправдовуються словами про кохання та почуття, але ми знаємо ціну почуттів і почуттів. Почуття завжди узгоджуються з метою переваги і не повинні розглядатися як аргументи.
Альфред Адлер, “Наука життя”
Адлер згадує Біблію, де знаходимо історію про те, що як жінка наламала дров і звідтоді в наших сімейних життях негаразди. Замість того, щоб готувати хлопців і дівчат до спільного життя наче до гріха, було б набагато розумніше навчати обох таким чином, щоб вони почувалися рівними, – каже він.
Той факт, що жінки зараз почуваються неповноцінними, доводить, що наша культура зазнала краху в цьому конкретному випадку.
Альфред Адлер, “Наука життя”
Список літератури
Ichiro Kishimi and Fumitake Koga – The Courage to Be Disliked: The Japanese Phenomenon That Shows You How to Change Your Life and Achieve Real Happiness (“Сміливість не подобатись”, українського перекладу наразі немає)
Alfred Adler – The Science of Living (“Наука життя”, українського перекладу наразі немає)
