Я коли старшого родила, то зі мною родила попадя, то вона казала, що чоловік її в церкві ворота церковні пішов відкривати, щоб та легше родила) прикраси я всі знімала, коли родила, боялася щоб не покрали, але кажуть треба знімати, щоб розривів не було)) а за коси тоже чула, то прикмета ще від язичників в нас лишилася, і ніхто не може толком пояснити, чого треба розпускати, але навіть лікарі її дотримуються)))
Мама з форуму
Цікаво починалася історія моєї вагітности: шукала хорошого гінеколога для вирішення проблєм, а знайшла репродуктолога, і виявила, що вагітна. З того часу спливло 7 місяців, і моя голова тепер забита зовсім иншими речима, ніж тоді. Я б сказала, повна заміна вмісту. І коли тепер я згадую, які мала знання про вагітність, стає смішно: токсикоз та ріст живота, ото й усього.
Пірнувши у вир інформації, можна випірнути з порожніми руками, а то й потонути: лікарів шукаєш інтуїтивно, від печії пробуєш усе підряд і знаходиш щось таке, що лиш тобі й допомагає, обламуєшся відрізнити бабусину пораду від науково доведеного факту, губишся в абревіатурах, читаєш купу непотребу, слухаєш думки недалеких людей, натикаєшся на секти прибічників грудного годування й масонські ложі слінґоносців. Але це новий захоплюючий світ, і воно того варте, лиш би не згубити в тім себе саму. Головне за будь-яких обставин пам’ятати: лікар/вчитель/священик/мама сказали – не аргумент. Відповідальність за отримання та переробку інформації лежить на вас особисто, і голова нам дана, як тато казали, не для того, щоб шапку носить.
Хто б подумав, що один маленький ембріон може дорівнювати:
- Нове життя вашого тіла (нудота, блювота, відрижка/метеоризм, втрата/приплив апетиту, безперервне пісяння, поноси/закрепи, висихання/підтікання сосків, нежить, біль різних частин тіла (кості, м’язи, шкіра, очі), напухання, печія, свербіння, молочниця, сонливість, плаксивість, незґрабність, отупіння тощо);
- Нове життя всередині вашого тіла (крутіння, перевертання, стукання, смикання, штрикання, гикання, плавання, стрибки на сечовому міхурі тощо; в моєму випадку з 17ого тижня, а взагалі починається переважно з 14ого по 22ий);
- Нове життя вашого гаманця (аналізи, «вагітні» шмотки, дитячі шмотки, колиска, ліжечко, сидіння для машини, візочок, зволожувач повітря, сумки в пологовий, комод, повивальний столик, слінґ);
- Нові запитання (чи робити пренатальні скринінги та всі аналізи, які каже зробити лікар; чи шкодить плоду УЗД; чи залежить вага дитини і матері від кількости споживаної їжі; чи потрібна дитині соска, пляшечка, який саме одяг і в яких кількостях; що брати в пологовий; грудне вигодовування чи штучне; коли починати підпоювання й підгодовування (чи то пак «прикорм» бррр); чи існує тонус матки (бо що поганого в тому, щоб бути в тонусі, ніяк не могла вгадати логіки я); чи нормально для дитини втрачати вагу після народження; види пологів, анестезій, поз та дихання; що таке вакуум і щипці; хто такі доули; висмоктування немовлячих соплів; лікування грудним молоком як панацея; окситоцин; вітаміни; вакцинація (безліч людей не робить прививок просто тому що їм лінь розбиратися в тім хто козел); декрет; державна допомога на дитину; свідоцтво про народження; чи можна немовляті спати на животі; чи можна займатися сексом; чи можна приймати ванну і чи безпечно в басейні; чи брати чоловіка на пологи; з чого складаються навколоплідні води; збереження пуповинної крови тощо);
- Нові статті з закону (чи хоч би акушерський протокол) та боротьба з корупцією (боже, як то важко, коли люди глупі, а ти навіть не знаходиш слів, щоб їм то пояснити! Не мають, а платять за безкоштовне, та ще й впираються рогом, що так треба, бо держава корумпована, а люди дебіли);
- Нові абревіатури (ну УЗД всі знали, аж тут вилазєт ЖК, КР, ГВ, ТОРЧ, ХГЛ та ще купа всякої фігні з аналізів, а якщо вам ще й закортіло носити дитину в слінґу….);
- 30 книжок (які я чесно хотіла прочитати, але натомість більше читала статтей в інтернеті і форумів; і з кожною прочитаною список лише магічно збільшується);
- Нові забобони (піти й утопитись: вагітним не можна стригтись, фарбуватись і взагалі доглядати за собою не варто, а то дитина буде лиса, кольорова чи нечупара; про вагітність не можна мовчати, бо дитина буде німа, і говорити – бо вречуть; не можна шити, в’язати, вишивати, вішати білизну, переступати через шнури чи дроти, бо дитина заплутається в пуповині; не можна хапатися за живіт, коли злякався, бо в дитини в тому місці буде родима пляма; не можна переступати через віник, виливати з порога воду, їздити на цвинтар, катати порожній візочок, гладити котів (бо в дитини буде багато ворогів або волохатість); коси при пологах мають бути розпущені, а то пуповина обмотається дитяті довкола шиї; та й таке, дещиця старого божевілля поміж купи новітнього).
Для мене не хизуватися пузом, не розповідати наліво й направо про свою вагітність, не закуповуватись дитячим майном надміру до народження, не дивитися усяку пакість по тілівізору, не виставляти фоток дитини в інтернет – це здоровий глузд, а не забобони. Для мене вагітність, як і все сімейне, – це інтимно, і з нею треба поводитись обережно, отже – оберігати.
З перших місяців я стала зауважувати, що більше не можу тримати зоровий контакт з людьми, як до того, очі втікають, маленька матір у мені хоче захиститись од світу, втекти в щось гарне і прислухатися до природи і себе більш, аніж будь-коли. Знайти правильні запитання й відповіді, розпрощатися з негативами і минулим, підготуватись до нового й незнаного.
Оце уже 38ий тиждень, залишилось зовсім трохи. Я пережила багато нового за цей час, в тому числі й неприємного, втім певна, що мені пощастило мати легку вагітність, не зважаючи на те все, бо чула історії инших, і певна, що такими ж будуть і мої пологи, хоч і мене, як кожного, часами хапає паніка перед невідомістю й химерністю природи. Вагітність – це складно, і до сих пір чимало речей навколо неї мають тисячу запитань і відповідей, і нічого напевне. Як і всяке чудо.
