Днями я спитала свого семирічного сина: як називаються люди, які ненавидять инші раси? Правильна відповідь була “расисти”, але він спитав: «Білі?» Я сміялась, бо, як то кажуть, “устами дитини”. Це була відповідь, яка вловила закономірності у світі дорослих краще, ніж нам то зручно визнавати. Расизм як система, а не емоція Расизм — це не просто…
Людям притаманно скороненавидіти. Назбирана в буднях лють на побутові дрібниці, на все, що випадає з зони нашого контролю, потребує виходу, і медійний наратив часто підкидає, куди її спрямувати. Там усе чітко пояснено: є добро, є зло, зло нападає на добро й має бути покаране. Трьох правд бути не може, бо це надто складно для скороненависти,…
Хороша анімація — це мій час із сином. Але знайти щось таке, що підходить для перегляду нам обом, неймовірно важко. Я вимоглива до анімації, гумору, сенсів, і не люблю сучасні гіперстимулюючі і візуально гіперболізовані мультики. Зазвичай я просто кажу, що не люблю анімації. Але є винятки. Гільда — це найкраще, що ми з сином для…
Для університетського курсу з міжкультурної комунікації я нещодавно написала есе про Ханну Арендт і скандал навколо її книги Айхман у Єрусалимі. Ханна та її “банальність зла” захоплювали мене ще задовго до детальнішого знайомства, а опісля мене захопила ідея використання цього прикладу для дослідження того, чому ми слухаємо сракою. Я пробувала аналізувати це раніше на прикладі…
Ми вживаємо слово “патріархат” автоматично, але рідко замислюємося, звідки ж він узявся, — адже він існував не завжди. Як, у який момент чоловік раптом вирішив домінувати на жінкою, иншими, світом? Патріархат — це результат довгого, поступового процесу, що розтягнувся на тисячоліття. Він виникав повільно, як ерозія: з кожним поколінням жінки втрачали трішечки простору, трішки автономії,…
Упродовж останніх двох років я багато думала про те, чим є час та як ми його відчуваємо. В процесі еміграції, стосунків та їх розпаду, адаптації в новому соціумі, в часи смутку, гніву, радощів, тривоги, напруги я переживала його по-різному, і багато рефлексувала навколо. В Алісі в країні див час представлений як персонаж: він може зупинятися,…
Я часто кажу собі: справа не в тому, що люди тебе не цінують. Вони просто не знають про твоє існування. Кажуть, пересічна людина зустрічає за життя близько 10000 тисяч людей. Теорія Дунбара (Dunbar’s Number) стверджує, що мозок людини має обмеження на кількість стабільних соціальних зв’язків, які він може підтримувати — близько 150 близьких знайомих чи…
Мене завжди цікавило чому ми не чуємо одні одних, чому конфліктуємо, як працює сам механізм комунікації. Доволі очевидно, що конфлікти часто виникають не зі злого наміру, а через базові невідповідності у способах спілкування. Ці відмінності тонкі, часто несвідомі, і можуть призводити до зростання напруги, відчуження та непорозуміння — навіть тоді, коли обидві сторони переконані, що…
Чи не єдиним джерелом правди в моєму дитинстві була Пеппі Довгапанчоха, незважаючи на те, що вона, власне кажучи, чимало брехала. Але та брехня не мала нічого спільного з брехнею чи недомовками дорослих та поганою неприкладною освітою. У решті до моїх послуг була ціла бібліотека дитячої літератури, яка наповнила мене ідеалізацією та перфекціонізмом, які в свою…
Останнім часом багато розмірковую про гнів — емоцію, яка, на жаль, рідко визнається цінністю. Нас змалку вчили бути ввічливими, толерантними, згладжувати кути — і водночас приглушувати своє невдоволення. Але коли порушують наші межі, а ми це терпимо, це лише зміцнює переконання порушника, що все гаразд, що так і має бути. Кволе, несміливе висловлення невдоволення зазвичай…
