Скільки непотрібних мені речей.
Кажуть, що Сократ
В мене в житті зараз так багато нового і цікавого, що обрати тему для статті стає все важче. А для першої статті у новому році хотілося підібрати тему радше революційну, і Zero Waste для мене саме така. Переворот свідомости.
Зіроу Вейст (Нуль Відходів, але в анґлійській те поняття звучить куди глибше: десь як ‘відсутність марнотратства’) – то не стиль життя, а радше релігія. Він падає на твою голову зненацька, як одкровення, міцно впивається і більше ніколи не відпускає. Ось, вчора ти сидів перед теликом і чистив зуби своєю пластмасовою щіткою, роблячи перепости про екологічне лихо в соцмережах, а сьогодні твій телик пластмасовий, в твоїй зубній пасті отрута, а якщо вчинити в твоїй хаті потоп, і весь той пластик спливе на поверхню, можна зробити такі ж вражаючі фото нищення планети, що ти їх учора перепощував в своєму пластиковому телефоні. Ви спитаєте мене, яким боком це стосується природного батьківства, чи про що взагалі цей блоґ? Ох.
Я думала, батьківство, це відповідальність за дитину, але, здається, це також відповідальність перед дитиною за світ, у якому вона живе, і зовсім скоро доведеться – буквально – відповідати на: мам, а чому в цій річці так багато сміття? І якщо раніше я була просто не проти, то тепер мені – терміново! – треба максимально покращити світ і пристосувати його до малюкового життя, хоч би те найближче щоденне оточення. І вже напевне: я не хочу бути причиною всіх бід в очах моєї дитини, а хочу, щоб дитина у всьому мала достойний приклад, а я, глянемо правді у вічі, була б для неї трішечки героєм! Або навіть простіша відповідь на питання про стосунок до природного батьківства: раніше мені просто не подобались пластикові іграшки, бо нема в них нічого природного, навіть сама ідея іграшки, як зумисне створеного об’єкта для відволікання дитини від пізнання світу та для того, щоб виграти собі трохи вільного від дитини часу, – тепер я бачу, що дитина бавиться досліджує все навколо, а все навколо – пластик, хімія, сміття без майбутнього.
Останні тижні, після того як у мене в мізках перемкнувся якийсь клапан, я бачу навколо саме сміття: багато-багато предметів, що з незрозумілих причин проникли в моє життя і займають там місце. Що могло б бути на їхньому місці? Більше простору, повітря, свободи? Забудьмо про порятунок світу: моє власне життя може отримати нове дихання!
Я почала з того, що з’ясувала з чого складається моє ‘офіційне’ сміття: виявилось, що десь на 70% це пластикова тара, принесена з супермаркета, пластикові пакети й пакетики, пінопластові посудини, пластмаса з-під сметани і ягід, плівка для зберігання їжі, пакети для заморозки тощо. Нереальна кількість пластику з доставки їжі (навіть коли просиш їх не додавати пластикових приборів, вони все одно їх кладуть!!!). Але цьому можна знайти заміну, і я над цим працюю: основна зброя то контейнери та еко-торбинки, які можна брати з собою на закупи.
Окремий біль – то папір, і зокрема хвороба нашої сім’ї: паперові серветки. Саме цієї частини буде позбутись найважче, особливо з цим малим замазурою без підгузка. Хах, без підгузка! Хоч у чомусь нам трохи легше: для нас це маааксимум один підгузок в день, і хоч і це не ідеально, я з радістю думаю про ту гору неперетравлюваного сміття, якої нам вдалося уникнути! (ну і про ту перфектну білосніжну попу без жодних подразнень, з яких і почався мій шлях геть від підгузка). Папір ще люблять класти під двері та вішати на дверну клямку: це вирішується письмовим проханням такого не робити: краще один папір з проханням, ніж сотні рекламних проспектів, що йдуть до смітника без навіть прочитання.
Нелегко також буде відмовитись від пакетів для сміття, ми зазвичай користувалися пакетами з-під покупок з супермаркета, тобто хоч би перевикористовували, але це ніяк не міняє того, що цей пластик неперероблюваний і рано чи пізно валятиметься в Атлантичному океані. Люди радять файно сортувати сміття і вивозити в пункти прийому, а залишок виносити просто у відрі, але в моєму випадку це навіть неможливо: в моєму будинку сміття викидається виключно в сміттєпровід і виключно в закритому пакеті, і вже напевне ніяк воно після цього не сортується, а зовні жодних смітників нема: ось така видимість чистоти і замовчування правди.
Губки та рідина для миття посуду – це журбинка. Посуду дуже багато, його треба мити швидко й ефективно. Можливо, посудомийна машина має куди більше сенсу, ніж мені здавалося. Решту миючих засобів, принаймні елементарних, можна замінити на суміш води, оцту та лимонної кислоти, і це подобається мені тим, що значно зменшує ризики для малюка, який поглинає усе навколо.
Дуже грішно виглядає моя ванна: зубна паста у мене тепер саморобна, на основі кокосової олії, а ось улюбленої зубної щітки ще не позбулася, оскільки бамбукові щітки навряд чи мені підійдуть, думаю про ірригатор. Моя ніч змінилась на день так різко, що мені тепер соромно дивитись на весь той пластик у ванній, і кортить пошвидше його позбутися, навіть давати йому друге життя не хочеться. Оскільки почала максимально купувати продукти в склі, з’явилося багато скляної тари на новостворені банні причандали: улюблений тонік для обличчя замінився на яблучний оцет з водою у пляшці з-під якогось напою. Мило в нас всюди було рідке, тепер це шматок справжнього натурального арабського мила на оливковій олії, без ароматизатора. Лишилось переконати чоловіка, шо це прекрасно, бо він твердого мила не визнає, і взагалі вважає, що я зійшла з розуму. Доведеться добряче подумати над шампунем та кондиціонером, може хоч би знайду в склі. Олійки мої в склі і так, слава богу. Чекаю на доставку еко-дезодоранта та менструальної чаші, жду-недождусь, скусала всі лікті)
Пляшка для води та термогорня для кави ‘з собою’ – то мої найкращі друзі, ми нерозлучні.
Ну а відходи з їжі – компост, ця тема розгорнулась переді мною як лани широкополі і степи, і кручі, можливо, ще про це писатиму, дай бог на разі дожитись до такого рівня власним прикладом. Бо раніше я чула ‘компост’, та поняття не мала що воно таке і наскільки це круто.
Отож, якщо зустрінете посеред Дубаю якогось психа, що роззирається навколо з нездоровим блиском в очах, то це я, шукаю, що перевикористати та розмірковую як утилізувати.
Мій шлях Zero Waste лише починається, я ще майже нічого про це не читала, і не знаю, але певна, що люди вже давно дійшли до геніальних побутових рішень, і хотіла хоч трохи заразити вас своїми захватом та завзятістю: ото, здається, правильний початок року! ?
Одна мила дама звернула мені увагу, що насправді ідея менш засміченого життя сиділа в надрах моєї підсвідомости вже давно, приміром, я створила групу у фейсбуці, де люди можуть перепродувати та віддавати особисті речі – львівський жіночий ярмарок. І тепер я запрошую вас приєднуватися до нас саме з позиції зменшення відходів ?. І загалом я дуже вдячна за тих заражених позитивом людей навколо мене, які надихають своїм ставленням і прикладом, сподіваюся, що зможу зробити те саме для свого сина.
