При надії

Природне батьківство та природа дотичних речей

Мотиваційна література для виходу з творчої кризи

“У нас так мало контролю над власним життям. Єдине, що можна по-справжньому контролювати, – це те, на що ми витрачаємо дні.”

Остін Клеон “Дай жару”

Коли потрібно зарядитись, вийти з глухого кута, вигорання, зневіри чи творчої кризи, з’ясувати чим займатися чи чим припинити займатися, розслабитись чи зібратись, отримати маленький поштовх чи напрям руху, поруч може не бути потрібної людини. Зате може бути потрібна книжка.

Якою мала б бути така книжка? Захоплюючою, концентрованою, але доступною, надихаючою, насиченою історіями, дослідженнями і досвідом, такою, яка б спровокувала серйозні зміни в житті читача, заворушила б його/її звивинами, розбурхала б ентузіазм.

Жінки не однієї книжки

Блискучий розум, допитливість, дотепність та прикладність текстів об’єднує цих жінок. Вони глибоко досліджують, уважно слухають досвід инших, аналізують, роблять висновки та пропонують новітні інструменти.

Келлі Макґоніґал

Професорка Стендфордського університету, Келлі Макґоніґал досліджує взаємозв’язок між фізичним та психічним станами людини, присвячуючи багато часу стресу, медитації та самоконтролю. Самоконтроль – то м’яз, сила волі – вичерпний ресурс, а стрес визначає ким ми є.

“…мозок мотивує нас боронити не лише своє життя, а й настрій. Щоразу, коли ви переживаєте стрес, мозок спрямовує вас до джерел щастя. Нейробіологи довели, що стрес, зокрема й такі негативні емоції, як злість, сум, сумніви в собі та страх, перемикає мозок у режим пошуку винагороди. Ви починаєте раптово жадати того, що ваш мозок пов’язує з обіцянкою винагороди, переконуючи вас, що «винагорода» — це єдине, завдяки чому вам стане краще.
(…)
У нестресових ситуаціях ми розуміємо, що їжа насправді не робить нас щасливішими, однак коли ми засмучені, ця очевидна річ умить вилітає з голови, а мозок голосно нагадує нам, що в морозильнику схована пачка калорійного морозива. Стрес спрямовує нас у хибному керунку, блокуючи здоровий глузд та активуючи наші найменш корисні інстинкти. Такою є сила стресу й допаміну: ми знову і знову повертаємося до неефективних стратегій, однак наш примітивний мозок уперто переконує нас, що саме це — шлях до щастя.
(…)
Більшість найпоширеніших методик позбавлення від стресу не  здатні зробити нас щасливішими, однак деякі справді дієві.
За  даними Американської асоціації психологів, найефективніша стратегія  боротьби зі стресом  — це фізичні вправи чи спортивні ігри, відвідування церковної служби або молитви, книжки, музика, зустрічі з друзями й родичами, масаж, прогулянка, медитація, йога або ж творче хобі. Натомість найменш результативні — азартні ігри, шопінг, куріння, переїдання, алкоголь, відеоігри, інтернет, телебачення і перегляд фільмів тривалістю більше двох годин.
Яка основна відмінність між ефективними та неефективними стратегіями? Замість того, щоб вивільняти дофамін і створювати відчуття обіцянки винагороди, справді дієві стратегії стимулюють у мозку хімічні речовини, які покращують настрій, зокрема серотонін, гама-аміномасляну кислоту та гормон щастя окситоцин. Також вони допомагають зупинити стресову реакцію мозку, зменшити рівень гормону стресу в тілі й стимулювати реакцію одужання та релаксації. Ми недооцінюємо ефективність таких стратегій, бо вони не  такі цікаві та захопливі, як активатори допаміну. Ми  забуваємо про ці стратегії не  тому, що вони не працюють, а тому що в стресових ситуаціях мозок уперто переконує нас, що це і є щастя.
А це означає, що дуже часто ми самі відмовляємо себе від занять, які справді можуть нас розрадити.”

Келлі Макґоніґал – Сила волі

Бібліографія:
  • ”Yoga for Pain Relief: Simple Practices to Calm Your Mind and Heal Your Chronic Pain”, 2009, («Йога проти болю: прості практики для заспокоєння розуму та зцілення хронічних болів.»).
  • ”The Willpower Instinct: How Self-Control Works, Why It Matters, and What You Can Do to Get More of It”, 2012, («Сила волі. Шлях до влади над собою»).
  • ”The Neuroscience of Change: A Compassion-Based Program for Personal Transformation”, 2012, (Нейронаука змін: програма особистої трансформації, ґрунтована на співчутті)
  • ”The Upside of Stress: Why Stress Is Good for You, and How to Get Good at It”, 2015,
    Перевага стресу: чому стрес – це добре та як стати вмілим у стресуванні»).
  • ”The Science of Compassion: A Modern Approach for Cultivating Empathy, Love, and Connection”, 2016, («Наука співчуття: сучасний підхід до культивування емпатії, любови та зв’язку»).
  • ”The Joy of Movement: How Exercise Helps Us Find Happiness, Hope, Connection, and Courage”, 2019, (“Радість руху: як вправи допомагають нам відшукати щастя, надію, зв’язок та відвагу”).

Читайте далі про Келлі Макґоніґал та адекватну самомотивацію.

Брене Браун

Брене Браун – дослідниця мужности, вразливости, сорому та емпатії, якій вдалося подолати власні залежності, зокрема від алкоголю та надмірного контролю. Професорка та соціальна працівниця.

“Ми живемо в культурі звинувачення — хочемо знати винних і те, як вони відповідатимуть за це. В особистих, суспільних та політичних сферах ми часто кричимо і тицяємо пальцем у винуватців, але зрідка вимагаємо від людей відповідальності. Бо як це зробити? Просторікування й обурення так
нас виснажують, що вже не залишається сил на те, аби обміркувати розумне розв’язання проблеми і втілити його в життя. Це стосується як влади у Вашингтоні і фондової біржі на Уолл-стрiт, так і навчальних закладів та наших осель — гадаю, саме оцей обурено-звинувачувальний, а потім надто втомлений і лінивий, щоб довести справу до кінця, спосіб мислення став причиною того, що ми уповні віддаємося праведному гніву і майже не залишаємо місця для співчуття.
Хіба не було би краще, якби ми стали добрішими, але наполегливішими? Як змінилося би наше життя, якби в ньому
було менше люті і більше відповідальності? Як виглядали би наші взаємини на роботі і вдома, якби ми менше звинувачували інших і мали би більше поваги до особистих кордонів?

Якщо ми просимо дітей не жбурляти одяг на підлогу, а вони знають, що єдиним покаранням за непослух буде кілька хвилин нарікань, їм починає здаватися, що це не так уже й важливо для нас.”

Брене Браун “Дари недосконалості”

“Зважаючи на те, як складно у нашому суспільстві перфекціонізму прийняти
себе таким, який ти є, і розуміючи, як життєво необхідна нам близькість, не варто дивуватися, що ми все життя намагаємося догоджати іншим й отримувати схвалення.
Значно легше сказати «Я буду будь-ким або будь-чим, якщо тобі потрібно, і стільки часу, скільки відчуватиму себе частиною твого світу». Ми готові вступити в банду або стати пліткарем, ми робитимемо будь-що, аби догодити, якщо повіримо, що це задовольнить нашу потребу у близькості. Але так не буває. Ми можемо належати душею іншим, лише залишаючись собою і приймаючи себе такими, якими ми є.”

Браун “Дари недосконалості”

Вибрані твори:
  • I Thought It Was Just Me (But It Isn’t): Telling the Truth About Perfectionism, Inadequacy and Power. Avery, 2007 (Я гадала, що це все була моя провина (Але це не так): правда про перфекціонізм, неадекватність та владу.
  • The Gifts of Imperfection: Let Go of Who You Think You’re Supposed to Be and Embrace Who You Are. Center City, MN: Hazelden, 2010 (Дари недосконалости: відпусти свої уявлення про те, ким ти маєш бути та осягни те, ким ти є).
  • Daring Greatly: How the Courage to Be Vulnerable Transforms the Way We Live, Love, Parent and Lead. New York City: Gotham, 2012 (Дерзаючи: як мужність бути вразливим трансформує триб нашого життя, любови, батьківства та лідерства).
  • Rising Strong: The Reckoning, the Rumble, the RevolutionSpiegel & Grau, now Random House, 2015 (Стати сильним: розрахунок, гул та революція)
  • Braving the Wilderness: The Quest for True Belonging and the Courage to Stand Alone. Random House, 2017 (Захоплення пустелі: пошуки справжньої приналежности та мужности стояти осібно).
  • Dare to Lead: Brave Work. Tough Conversations. Whole Hearts. Random House, 2018 (Дерзни вести за собою: Смілива робота. Важкі розмови. Цілі серця).

Барбара Шер

З-поміж безлічі назв знайти ту, що відгукнеться. Ця книга, 1994 року, читається нині як вкрай актуальна.

Барбара Шер – це глибинні мудрість та аналіз, що випереджають час та не втрачають доцільности. Це прекрасна ораторка, кар’єрний та лайф-коуч.

Прочитавши назви її книг (особливо в українському перекладі), можна подумати, мовляв, чергова книжка про успіх чи мрії, повна води, але це не той випадок: кожна фраза Барбари б’є в саме серце і наповнює рефлексіями. Авторка зазирає в самі надра явищ і дає практичні інструменти. Книги з легкістю можна розібрати на цитати. Настільки, що для прикладу вистачить однієї маленької.

“Ви не можете замести всю свою історію під килимок, а тоді танцювати на ньому. Ви точно спіткнетесь.”

Барбара Шер “Я могла б зробити що завгодно, якби лише знала, що

Українські видання Барбари Шер: “Мистецтво мріяти”, “Мрій правильно” та “Мрії здійснюються”,
видавництво КСД
Бібліографія:
  • Wishcraft: How To Get What You Really Want, 1978 Viking Press, 1984 Ballantine (Мистецтво мріяти. Як отримати те, чого насправді бажаєш, КСД, 2016)
  • Teamworks: Building Support Groups That Guarantee Success!, Warner Books, 1989
  • I Could Do Anything If I Only Knew What It Was, 1994 Dell, Delacorte (Мрій правильно. Як зрозуміти, чого ти насправді бажаєш і як цього досягти, КСД, 2017)
  • Live the Life You Love In 10 Easy Step By Step Lessons, 1996, Dell Delacorte (Мрії здійснюються! Як перетворити життя на казку, КСД, 2018)
  • It’s Only Too Late If You Don’t Start Now: How to Create Your Second Life at Any Age, 1999, Dell Delacorte  (Пізно лише якщо ти не почнеш зараз: як створити своє життя вдруге в будь-якому віці).
  • Barbara Sher’s Idea Book: How to Do What You Love Without Starving to Death, 2004, Genius Press Unlimited (Книга-ідея Барбари Шер: як робити те, що любиш, і не вмерти з голоду).
  • Refuse to Choose!: A Revolutionary Program for Doing Everything That You Love, 2006 Rodale (Відмовляюсь вибирати: революційна програма для того, щоб робити те, що любиш)

12тижнева програма творчого відновлення

Джулія Кемерон – Шлях митця

Книжку зручно читати разом з друзями, по главі на тиждень, виконуючи різноманітні творчі та не дуже завдання, основні з яких – “ранкові сторінки” (потрібно писати 3 сторінки тексту щоранку в якості своєрідної медитації) та ходити на “творчі побачення” – щотижневі зустрічі з собою.

Якщо відкинути нюейджівський флер та дещо патетичний наставницький тон авторки, книжка містить чимало їжі для роздумів, поетики та ниточок для особистого відновлення. Авторка стверджує, що це виплеканий роками та багатократно перевірений метод виходу з творчого застою. При цьому митцем є не лише особа зі списку усталених “творчих професій”, а будь-яка людина.

“Мистецтво вимагає безпечного середовища. За ідеальних умов митець знаходить таке середовище спочатку в сім’ї, потім у школі і далі у спільноті друзів і рідних. Але в реальності такого майже не буває. Тому нам як творчим людям потрібно
самим створювати це безпечне середовище. Ми повинні навчитися захищати свою внутрішню творчу дитину
від безчестя. А це можливо, лише
позбувшись дитячого сорому — чи то виливши його на сторінку, чи
поділившись із другом, якому довіряємо і який нам не дорікатиме.
Коли ми завдяки мистецтву відкриваємо іншим ті таємниці, які викликають у нас відчуття сорому, то звільняємо себе та інших від темряви.”

Джулія Кемерон – “Шлях митця”

Книги, що розслаблять і водночас запалять іскру

Новий формат від Остіна Клеона

Кожну з цих книг можна прочитати за годину. Спершу їхній формат викликає деякий скепсис, та вже за мить ви залипаєте в цікавих ідеях і неодмінно хочете ними скористатися чи поділитися.

Автор відійшов від звичних форматів і побудував книжки максимально стисло і заманливо, – те, що треба в 21 столітті, в якому ніколи немає часу. Тут ви ризикуєте нахапатися надхнення, перестати боятись і почати щось робити.

А ось і книжка віршів від Клеона, зроблена шляхом замальовування зайвих слів у ґазеті.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Повернутись вверх