При надії

Природне батьківство та природа дотичних речей

Що треба знати про садочки?

Мій досвід стосується трьох приватних сихівських садочків (пробні дні у двох та адаптація в одному), тих кращих, де моє око, натреноване десятьма роками у сфері обслуговування, невпинно намотувало деталі, вишиваючи з них картину стану справ. На що звернути увагу, обираючи садок (а то й не обираючи, бо часто обирати не доводиться), яка ситуація з садками в Україні і в чому полягають можливості для росту.

Адаптація

Це процес, у якому беруть участь мінімум троє: опікун, вихователь та дитина. У кожної дитини свій рівень готовности до садка, це залежить від багатьох факторів: віку, готовности сепаруватись від батьків, потреби в соціалізації тощо. Дитині потрібен час, щоб адаптуватися до нових місця, людей, прив’язатися до вихователя, довіритись йому, і… відпустити маму чи тата.

 

Що я спостерегла:

  • вихователів на голову замало, їх заледве вистачає на водіння дітей в туалет, перевдягання, втирання соплів, відповідно дітям бракує уваги, що ускладнює процес прив’язування, адаптації; ідеал, до якого варто прагнути – 1 дорослий на 3-5 дітей, 1-2 людини повинні цілковито займатися фізичною стороною догляду: перевдяганням, туалетом, їжею, витиранням соплів тощо.
  • батьки нервують і пресують своїх дітей, особливо так: ти ж уже великий хлопчик; зупиніться, ні, це маленький хлопчик, у незнайомому середовищі, дайте йому побути маленьким, великим набутися ще встигне, спротив з боку батьків породжує ще більший опір в дитини; а ще хлопчики плачуть: і великі, і малі. І це окей.
  • люди не на своєму місці:

погано підібраний персонал (садок це перш за все персонал, – дитину повинні оточувати правильні дорослі);

– лестощі і брехня (якщо персонал манірно всміхається і каже мені те, що я хочу почути, немає жодних гарантій, що мою дитину не вдарять десь у туалеті, так, щоб ніхто не бачив, – це рівень людини).

Атмосфера

 

Реґламентація вбиває.

Зрозуміло, що дитині потрібні орієнтири типу порядку та приблизного часу дій: роздягнутись, туалет, мити руки, трапеза, мити руки, гра, гуляти, спати і т.д. Але надчаста зміна роду діяльности травмує, діти не встигають реагувати, це нагадує коротке замикання у мозку. Дитячий мозок гальмуватиме з легкістю перемикання задач аж до 12. І це окей.

 

Накази вбивають.

Сиди, стій, встань, їж, бався, роби як всі. Вільна гра – ось, що напевне потрібно у віці до 4ох. Максимальна свобода вибору в ім’я розвитку здорової особистости. Здорове залучення до спільної діяльности: приєднуйся, бо це весело, приєднуйся, якщо хочеш.

 

Метушня вбиває.

Швидко, ану швиденько, бігом, робити те, робити се, весь час кудись поспішати. Ми покоління невротиків, може варто зупинитись вже зараз?

 

Насильство вбиває.

Ну чого ти плачеш? Я сказала не бігати! Не можна!
Дитина не плаче без причини. Дитина потребує руху. Дитина потребує поваги та пояснень. Дитина копіює дорослих.

 

Шум вбиває.

Зрозуміло, що в садку достатньо шумно: хтось плаче, хтось сміється, хтось б’ється за іграшку, хтось дирдирдиркає, як трактор. Але садки зловживають як самою музикою, так і її гучністю, що призводить до надмірного сенсорного перезбудження.

Здоров’я

  • гігієна (я бачила як дітям наливають в склянки воду, збирають їх у стопку, тоді знову беруть і наливають воду, це просто ноу коментс);
  • температура (за сучасних обставин це один з наших небагатьох способів відфільтрувати хоч якийсь відсоток хворих, – просто поміряти температуру на вході; крім того це хоч би психологічно створює заспокійливий ефект; я бачила як міряють температуру і не дивляться на результат, ну, або просто не міряють);
  • довідка про здоров’я (у мене не просили довідки про медичний огляд та щеплення дитини; навіщось просили зробити тест на антитіла, я зробила, результату в мене не попросили);
  • зачинені вікна та час на прогулянку (вважаю, що провітрювань недостатньо. якщо в приміщенні достатньо тепло, не бачу причин тримати вікна зачиненими; від чого ми бережемо своїх дітей? від свіжого повітря? авжеж, у деяких садках дітки не гуляють узагалі, в деяких гуляють годину, навіть у добру погоду);
  • туалет (чи може ваша дитина скористатися наявним туалетом? моя не могла: горщики замалі, унітази завеликі; мені довелось принести власний горщик, в платний садок);
  • харчування (цукор, сіль, чай, хліб без масла, підозріле печиво. для чого?).

Зворотній зв’язок

В сучасних садках зазвичай прийнято надсилати батькам фото- та відеозвіти за день. Звісно, це ретельно дібрані пазли дійсности, де у всіх все добре. І цього не досить. Тому якщо садок не пропонує зворотнього зв’язку, варто насторожитись: чи зацікавлений він у нашому з дитиною спокої та власному прогресі?
Батьківські чати можуть бути скалкою в дупі, бо не всі батьки здатні стримувати шквал емоцій та словесний понос, однак комунікація батьків та адміністрації вкрай важлива, це рушійна сила змін. Ідеально, коли є односторонній чат, в якому садок викладає оголошення, важливі новини та фотозвіти, та ще один/два чати, де батьки можуть висловитись та поговорити між собою, а також спільно з адміністрацією садка, виявити проблеми та продуктивно відреагувати на них.

Наш досвід, чи то пак історія моїх помилок

  • пошук садка на мінімумі особистого ресурсу (навряд чи побачивши садок дитина радісно побіжить назустріч невідомому, заледве згадавши помахати вам па-па; адаптація вимагає часу та зусиль, адаптація це стрес для всіх; мінімум ресурсу притлумлює як власну інтуїцію, так і здатність чути дитину);
  • готовність дитини (мені здалось, що дитині необхідна соціалізація, однак я не врахувала, що соціалізації буває забагато; дитина заглядалась на садок, дитина прагнула собіподібних, в дитини почало вимальовуватись я, мама почала відходити на задній план та здавати як забавопровайдер, – мами стало не досить; але в садку виявилось забагато людей)
  • наполягання (якщо дитину щодня водити в садок, весь час говорити з нею про садок, читати книжечки про садок, садок, садок, дитина може сприйняти це як нав’язування).

Зробити все можливе

Часто батьки не мають розкоші вибирати віддавати дитину в садок чи ні та вибирати в який саме. Однак кожен з нас може зробити все можливе, аби пом’якшити дитині адаптацію, перш за все компенсацією любов’ю, максимальним терпінням та попередньою домашньою підготовкою.

 

Навики, що допоможуть дитині адаптуватись

  • самостійне вдягання (хоча б частково);
  • самостійна гігієна (туалет, миття рук, користування серветкою);
  • самостійне споживання їжі;
  • здатність артикулювати потреби та просити про допомогу (той же туалет, голод, холод);
  • здатність артикулювати власні емоції;
  • здатність розуміти власні межі та казати ні.

Книжки, що можуть допомогти дитині адаптуватись

1. Віммельбух про дитячий садок

Видавництво ПЕТ, 2021
Для малят, які ще не дуже дружать з текстом

2. Мишеня Тім іде до дитячого садочка

Казаліс А. Видавництво Перо, 2019
Частина серії

3. Світлана Ройз – Я сьогодні йду в садок

Видавництво Книголав, 2019
Книжка з віконцями

4. Юстина Беднарик – Дуся і поросятко Гав. Перший день у садочку

Видавництво Урбіно, 2020
Частина серії

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Повернутись вверх