При надії

Природне батьківство та природа дотичних речей

Стаття 85: про банні процедури.

Я з тих мам, які дають максимум свободи, але де треба можуть і гримнути, в сенсі гиркнути, наприклад, коли дитина поривається випити шампунь ?. В решті випадків я неустанно проповідую політику ненасильства і безконечно оспівую її дієвість.
Один з аспектів, де ми з малюком суттєво таким чином виграли, то спільна купіль.

Ще коли малюк був зовсім крихітним і прокидався по ночах з метою поревіти і не дозволити батькам виспатись, єдиним місцем спокою для нього була ванна кімната. Це було якесь чудо: заносиш цю волаючу грудку до ванни, вмикаєш світло і воду в крані, кладеш малечу біля умивальника, і вуаля – тиша. Єдиний мінус цього загадкового бонусу – це те, що спати у ванній стоячи з увімкненими світлом та водою не надто зручно та економно. Тому був ще фітбол та нічні прогулянки.
Инколи навіть удень я заносила малюка до ванної, щоб мати можливість перекусити, сидячи на унітазі ?.

З інструментів у нас спершу була маленька ванночка, а на якихось етапах гірка або просто вистелені в душовій кабінці рушнички (один як підголовник), а коли малюк навчився сидіти (без насильства, у 9 місяців), ми замінили ванночку на надувний басейн з ґумовими рибками, і малюку страшенно там подобалось. Згодом я відчула, що готова купатися разом, і ванна стала справжнім місцем затишку та релаксації з безлімітним доступом до циці.

Найхітовішою іграшкою для малюка стало відерко, бо що може бути веселіше, аніж набирати та виливати воду? Був лише один конкурент – вмикати та вимикати воду в крані.

Піни малюк довший час боявся, і досі (2 роки) не дуже її розуміє, хіба що вони очевидно спродуковані милом або шампунем. До речі, такими засобами ми майже не користувалися від народження, та й зараз мило хіба для забав чи миття рук, а шампунь – зрідка, при потребі. Важливою частиною церемонії було також одягання халатика після купелю та милування собою у дзеркалі ?. Ця частина улюблена й досі, і мені здається дуже важливим, що малюк так собі подобається. Обов’язком малюка є спускання води після того як він накупався і хоче виходити.

Я знаю, що є діти, які не люблять купатись, але думаю, що в більшості випадків саме природний підхід ненасильства і м’яка пропозиція вирішують ситуацію. Спільна купіль чи душ, іграшки, які малюку подобаються, комфортна температура води, прислухання до потреб та визначення, чого саме боїться малюк: наприклад, я читала, що деякі бояться, що їх засмокче у водостік. А деяких переслідують шампуні чи лиття води на голову.

Часто чую скарги, що дитина не хоче мити голову. Моєму Прибульцю нещодавно стукнуло 2, і він оце почав сам собі мити голову. Як і більшість діток, він не толерує поливання голови водою, що логічно – нікому не подобається, коли вода ллється в очі і неможливо дихати, а відхиляти голову назад у такому віці вони, здається, взагалі не дуже вміють. Але з задоволенням наносить шампунь і шкробає собі макітру. Сам додумався, сам попросив шампунь. А перед тим дооовго дивився як то робить мама, довго сидів у воді, довго бавився і експериментував, поки попросив свою першу краплю шампуню. Кілька тижнів крапля шампуню одразу ж змивалася з долонь потоком води, а нещодавно вперше самостійно нанеслась на голову. І я собі тішусь. Без спільного купання це було б неможливим.

Звісно, що час від часу мені таки доводилось мити малюку голову, але я то робила по мінімуму і зазвичай просто водою. Тобто політика ненасильства від лібералізму далека – йдеться про те, щоб робити речі, коли є необхідність, і пропонувати, але не наполягати, коли нагальної потреби нема.

Що мені особливо подобається у спільній купелі – це безпека. Так малюка значно легше підхопити у разі чого, так легше контролювати, щоб дитя не перемкнуло воду на кип’яток, і все таке.

Зубки Прибульця були ушкоджені ще в утробі ?. Розвідавши обстановку, я зробила висновки щодо харчування, викинула зубну пасту, купила місвак (традиційна східна зубна щітка, зроблена з коріння дерева арак; вона не потребує пасти, оскільки сама по собі наповнена корисними для зубів елементами) і зробила пасту з кокосової олії та прополісу. Малюк зазвичай охоче копіював маму, але то радше нагадувало товчення води в ступі, аніж власне чищення зубів. Крім того така зубна паста забивала каналізацію і ніде не пасувала серед посортованого сміття, тож її я змінила на натуральну пасту Earthpaste без ксилітолу (була інформація, що він допомагає боротися з карієсом, але її було спростовано). Хорошу ідею мені подала книга Алли Слотвінської – чистити зуби малюковою рукою. Найчастіше працює саме це плюс гучний подив штибу ‘це що це в тебе там таке, зубчик?! огооо’, і улюблена мантра дитини – САААМ. Уповаючись визнанням самости, малюк часом успішно не зауважує, що він оце власне не сам. А ще дівчата радять чистити зуби одне одному, але в нас це на разі не дуже працює. Але я часом пробую, бо дорослим притаманно формувати звичку, а тоді злитись, коли вона перестає працювати. Пам’ятаймо, що малюки куди гнучкіші й змінніші, ніж ми: те, що сьогодні не працює, може спрацювати завтра.

Так само вийшло і з обрізанням нігтів, чи то пак схоже. Спершу я просто баламкала язиком чи різко щось вигукувала, відвертаючи увагу, а коли малюк трохи підріс, стала рахувати пальчики, розповідати, який як називається, описувати, що саме я роблю і чому, і разом милуватися новою стильною стрижкою пальчика. Це був довгий шлях від виривання до легкої нетерплячки з проблисками зацікавлення.

І бонусна історія банної качечки: початково її було створено як гризунець і вона навіть не вміла плавати, але до 1940 року ця качечка вже заполонила ванни західного світу і стала іконою банних справ. Вважається, що качечка надихає малюка любити воду та розвиває його органи чуття.

Бажаю всім терпіння до мудрости природи, приємних банних процедур та слава качечці!

Що ще цікавого

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Повернутись вверх