При надії

Природне батьківство та природа дотичних речей

Стаття 59: про те, як врятувати зуби від стоматолога.

Як кажуть старші львівські пані, я в шокови. Революційна книжка “Cure Tooth Decay” (зціли розпад зубів) Раміля Найджела кидає виклик усій сучасній індустрії стоматології, і, звісно, мені це подобається. Хоч, як не дивно, її основна мета не кидати виклик, а виправити ситуацію та допомогти людям лікувати зуби самотужки.

Раніше для мене не існувало поняття холістики, але два роки тому моє життя почало рухатися в напрямку такого усвідомлення, i ця книжка стала частиною незворотнього процесу. Ви коли-небудь замислювались над тим, що зуби – це частина тіла? Я – ні. Вони ж виступають з тіла ??. Для мене тіло завжди було радше буцигарнею, а зуби – затишним садком стоматолога. Але зуби – то невід’ємна частина організму, тепер я це знаю, і мені логічно, що внутрішні процеси мають вплив і на них. Слова “тіло – храм” набули для мене нового значення.

В золоту епоху мікробіології, коли Пастер виявив, що бактерія може ферментувати цукор в молочну кислоту, а Маґіто продемонстрував, що ферментація цукрів може розчинити зуби, з’явився і перший стоматолог-мікробіолог – Вілоубай Д. Міллер. Цей дядько висунув дві рушійні теорії: хіміко-паразитарну теорію карієсу (що в результаті була недоладно інтерпретована) та теорія вогнищевої інфекції (котру теж спершу невірно потрактували, а всього за якесь майже століття переглянули і визнали).

Хіміко-паразитарна теорія карієсу народилася з експерименту, проведеного Міллером: він помістив зуби в суміш слини з хлібом і витримав цю чарівну композицію у термостаті 3 місяці за температури 37°С, в результаті чого на зубах виникли ділянки демінералізованої емалі, дуже схожі на карієс. Міллер також довів, що деякі мікроорганізми, ферментуючи залишки їжі, здатні виробляти кислоти. Міллер вважав, що карієс – то результат спільної дії двох чинників: кислот та мікроорганізмів, проте ніколи не стверджував, що власне бактерії виробляють злочинну кислоту, як то прийнято вважати в сучасній стоматології. Натомість його теорія виділяла два етапи руйнації: демінералізація твердих тканин зуба внаслідок дії кислот та творчість мікробів. Окрім дії мікроорганізмів, за Міллером, потрібні й инші несприятливі чинники, зокрема характер харчування.

“Ступінь, до якого будь-який зуб страждає від дії кислоти залежить від його щільности та структури, зокрема від досконалости емалі та захисту шийки зуба здоровими яснами. Те, що можна назвати досконалим зубом, успішно протистоятиме тій самій кислоті, якій зуб протилежного характеру піддасться за кілька тижнів.”

На цьому автору “Cure Tooth Decay”, Рамілю Найджелу, варто було б спинитися, але він вирішує вплутати в історію такого підозрілого альтернативного дослідника як Альберт Шатц із зустрічними теоріями та незбагненним дефіцитом уваги, і я тепер мушу сидіти і то розгрібати, але про то иншим разом. Книга Раміля Найджела доволі цікава і містить чимало корисної інформації та ідей, але особиста заанґажованість та марудність проривається там і сям, псуючи враження, і читаючи, треба часом добряче фільтрувати, тому замість рецензувати книгу, нижче просто викладу те цікаве, що я звідти почерпнула. Автор каже, що взявся за дослідження, коли почали псуватися зуби його немовляти, знайшов рішення і зцілив їх.

Що харчування впливає на зуби – факт, і є дослідження, які це підтверджують. Наприклад, у 1922 стоматолог Персі Хоу спробував спровокувати карієс у морських свинок щеплюючи та годуючи їх бактеріями, асоційованими з карієсом та хворобами ясен, і… спроби провалились. Зато йому легко вдалось спровокувати карієс, усунувши з їхньої дієти вітамін С. В инших дослідженнях у тварин спровокували цинґу та рахіт на зерновій дієті. Мені завжди впадали в око великі здорові зуби сільських хлопців (не пияків ?), які не конче чистять зуби чимось, крім яблук, і Раміль Найджел описує експедиції, що виявляли цілі поселення з підозріло здоровими зубами та певною харчовою поведінкою. Але природне нині популярне хіба у вигляді напису ‘органічне’ та ‘без гмо’, що, втім, на жаль, не завше навіть відповідає дійсності. Сучасна стоматологія вважає, що харчування має не більше стосунку до зубів, аніж невифлосені залишки їжі. Традиційна стоматологія повторює мою помилку – не розглядає зуби як частину цілого. Зокрема ніхто не перевірятиме сумісність стоматологічних матеріалів з вашим організмом, і навіть більше, у багатьох країн до сих пір використовують амальгамні пломби, це ті, що містять ртуть, отруюючи організми людей до трагічних наслідків. Одну з таких пломб я знайшла в роті власного чоловіка, і може це проллє трохи світла на його проблєми зі здоров’ям. Ніхто не цікавиться, чи є спосіб зцілити ваші зуби, перш ніж сверлити в них діри на високих оборотах, руйнуючи цілісну структуру зуба назавжди, і більше того, стоматологія – настільки прибутковий бізнес, що вам цілком можуть ‘полікувати’ зуб, який начеб не турбував раніше. ? drilling-filling-billing (сверління-заповнення-платіння, якось так), – так охрещує сучасну стоматологію вищезгадана книжка. І мені, яка все життя довіряла стоматологам, уперше стало страшно.

Вітаміни, яких найбільше бракує сучасному організму – жиророзчинні A, D, E, K. Вони присутні в жирах, і перш за все важливі тим, що допомагають активувати субстанції, що допомагають організму засвоювати мінерали з иншої їжі. Продукти, які експедиції познаходили в дієтах людей зі здоровими зубами, містили їх вдосталь. Вони включали:

  • молокопродукти від тварин, що вільно паслися на траві (в сучасному супермаркеті можна радше знайти продукцію від тварин, годованих у кращому випадку зерном): масло (ідеально гхі), молоко, кисломолочка.
  • яйця.
  • органи тварин: печінка, серця, нирки, шлунки, гланди, кістковий мозок тощо.
  • риба: з головою, і бажано з кістками, морепродукти, ікра.
  • бульйон з кісток тварин, птиці і риби, туди ж український народний холодець.

Щонайістотніше змінить ситуацію регулярне вживання справжнього масла та олії печінки тріски. Олія печінки тріски містить повно вітамінів А і Д (так, той самий ‘вітамін сонця’, що його тепер популярно тулити в синтетичному вигляді, що я про це думаю описано тут).

Овочі вітаються.

Раміль Найджел рекомендує обмежити продукти, що містять фітинову кислоту (вона блокує засвоєння фосфору, кальцію, магнію, цинку, заліза тощо): це переважно крупи. Вимочування та пророщування допомагають її позбутись, але не набагато. Крупи, які ми їмо, проходять неадекватну обробку. Хороша новина полягає в тому, що нашу улюблену гречку можна спокійно залишити в раціоні: вона не лише містить небагато фітинової кислоти, а й фактор, що її нейтралізовує. Якщо вже дуже мусите їсти тую кислоту, комбінуйте її з продуктами, що містять вітамін С ?, це допоможе її нейтралізувати. Дуже важливо як ми комбінуємо їжу: наприклад, споконвіку відоме просте поєднання справжнього житнього хліба з маслом, сиром та склянкою молока має багато сенсу. Нині в багатьох країнах вже не так легко знайти ці продукти незіпсовані цивілізацією.

До речі, вітамін С щодня – це теж один із ключів: його повно не лише в помаранчах, як ми собі звикли думати, а й у зелені, капустяних (броколі, брюсельська, цвітна), помідорах тощо. Хліб рекомендується обмежити також, і пекти собі файний, житній, на заквасці. Горіхи, насіння та бобові також містять фітинову кислоту, ну але до того можна підходити з розумом, а ось чечевиця вітається. І, звісно, найважливіше, що треба усунути в рамках порятунку зубів, то цукор: з цим погодиться навіть сучасна стоматологія. І цукрозамінники теж. З фруктів можна залишити зелене яблуко, ківі, груша, деякі ягоди, та й те без зловживань. Причина в тому, що до більшости фруктів добряче доклалася людина, – природа замислила їх не такими солодкими, і вибираючи з тих і так уже висолоджених селекціонізмом фруктів, ми знов-таки надаємо перевагу щонайсолодшим.

Отака невеганська фігня, малята. Коли б моя воля, я б узагалі пилок з квітів гамала, але. Вищеописана дієта здатна не лише запобігти утворенню карієсу, а й ремінералізувати будь-які пошкодження, до яких ще не встигла добратися рука традиційної медицини. Впадати в крайнощі, мабуть, не варто, просто знаймо на чому концентрувати увагу, особливо коли йдеться про наших мацьоп. Думаю, найважливіша частина цього всього це сісти разок і добряче подумати: як ми їмо, що ми їмо, чому, з чим і так далі. Мій ‘разок’ на разі розтягнувся на вічність і черговий список літератури.

Крім того, пригляньмося до зубних паст та щіток, якими ми користуємось: пасти повні шкідливих речовин (Найджел дивиться на це просто: чи варто чистити зуби тим, що небезпечно ковтати?), а щітки можуть бути надто агресивними, особливо до нездорових зубів. Існують природні засоби. Споконвіку зубні пасти робили на основі кокосової олії. Нею полочуть рот (і про це навіть є окремі книжки), до неї також можна додавати інґредієнти відповідно до ваших потреб, – наша з малюком з прополісом. Чудовою альтернативою щітці може стати пристрій, який тепер з’явився на ринку, англійською waterpik – він чистить струменем води. Рекомендується промивати зуби та ясна теплою соленою водою.

А ще є місвак – традиційна східна щітка, зроблена з кореня араку. Це такий патичок, кінчик якого розгризається, утворюючи природну щітку, і ця щітка геніально чистить зуби без пасти і навіть їх відбілює. При потребі щіточку можна підрізати. Місвак швидко сохне, але його можна спокійно розмочувати і користуватися далі.

На цьому, малята, я поринаю назад у свій світ досліджень, бо ця стаття вже й так непристойно довга.

Що ще цікавого

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Повернутись вверх