При надії

Природне батьківство та природа дотичних речей

Стаття 50: про лактостаз.

Швидше за все я б не бралася про це писати, якби не особисті фобії та досвід. Ще в час вагітности лактостаз звучав як синонім до апокаліпсису, – здавалося, що гіршого статись не може. Але практика показує, що лактостаз може як статися ні з того, ні з сього, так і розсмоктатися (немовля – 1 шт). Лактостазом називають початкову стадію маститу, якій цілком реально самозарадити, якщо знати як. На хлопський розум та й у перекладі то застій молока. Виникнути він може зі щонайрізноманітніших побутових причин: перетиснули білизною чи уві сні (в позиції на боці чи животі), внаслідок травми, незадовільної гігієни, неправильного прикладання тощо. В моєму випадку це ставалося внаслідок спання напів на животі напів на боці, а ще коли Прибулець тренувався робити відбивні ?, або дряпався, щипався і танцював гопака. В решті я чемна: не перетискаю груди ні білизною, ні одягом, ні слінгами, ні пасками безпеки, ні власними руками при годуванні, годую не те, що на вимогу, а часто пропоную груди (і Прибулець рідко коли відмовляється), годую поки малюк добровільно не покине те діло, багато п’ю (води ?. ну, скільки хочеться, не забуваю), не користуюсь дурниками, пляшечками, накладками на пипки, сумішами, не мию груди з милом☝️і тд. Ще, буває, стресую ?, але як без того. Позу для годування не міняю майже ніколи, і не вірю, що це має значення, хоча тут розходяться думки навіть консультантів з грудного вигодовування.
Проявляється лактостаз як затвердіння у якійсь частині груді з дискомфортом/болем і може супроводжуватись почервонінням шкіри і температурою. Я справлялася з цим так:

  • часте прикладання (тобто фактично нічо не робила, бо й так прикладаю часто). Якщо не помагало то
  • ⬆️+ Траумель мазь (добре мати таку в особистій аптечці, і я її якраз мала після малюкової травми )
  • ⬆️+ під час годування легке постукування/погладжування у напрямку до соска
  • ⬆️+ теплий душ на хвору грудь перед годуванням та сухий холод після годування.

І все. Лактостази у мене тривали від одного до двох днів. Понад три-чотири дні, спробувавши все, що вище і не отримавши полегшення, я б звернулася до консультанта. Радять ще прикладати до груді щось тепле під час годування, вживати більше теплої рідини та прикладати листя капусти між годуваннями (в листку прорізається дірка для пипки, і листок прекрасно вписується в галявину; міняти потрібно раз на 20хв.; це порада з чудового ряду тих ‘бабусиних’, що підтвердились науково)

Існують також рекомендації підціджуватись у складніших випадках, але особисто в мене зціджофобія або абсолютне психологічне неприйняття зціджування, і на разі чудово обходилась без нього. У будь-якому разі, якщо будете до того братись, пам’ятайте, що болю бути не повинно. Біль вказує на те, що щось не так. У блозі Ніни Зайченко
можна знайти практикум із безболісного зціджування та багато иншої корисної інформації.

Що ще цікавого

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Повернутись вверх