При надії

Природне батьківство та природа дотичних речей

Стаття 47: про висаджування (наш досвід).

Просили розповісти про мій досвід висаджування, то може ще комусь цікаво.
Будучи вагітною, я планувала користуватися підгузками і вологими серветками, зараз мені важко в це повірити.
До висаджування мене спонукало не що инше як висипка на прибульчій дупці ?. Профілактичні креми вдарили мені по психіці і змусили добряче замислитись. Якось не дуже природно це все. Хоча був один крем, що добряче нас урятував від власне висипки, але ніхто мені не платить за рекламу ?.
Отож, я почала, коли малюку було 2 місяці (до того більше вилежувалась, відпочивала після пологів).
Спершу стала знімати підгузок лише на день. Спостерігаючи за малюком, почала бачити попереджуючі сигнали: насуплені чи почервонілі брови, задумливий погляд в даль, характерні звуки, або просто інтуїтивно відчувала, що пора.
А потім до мене прийшло усвідомлення того, що все це знов-таки бізнес (не люблю, коли на мені роблять бізнес ?), бо якби ні, підгузки робили б виключно з екологічних матеріалів, – добре для дупці, добре для планети ♥️, і не писали б на пачках, що підгузок витримує пів доби екскрементів ??. До речі, я таки знайшла екологічні підгузки ?, але за рекламу мені знов-таки ніхто не платить ?. Підгузок, крем, салфетки – ?️??.

Отже, робилося це все з поперемінним успіхом. Сигнали мінялися, члени сім’ї та побутові речі запісювалися і все таке.
Довго не наважувалась зняти підгузок на ніч. А тоді побачила, що малюк не ходить до Едзя під час денного сну, взагалі. І в слінґу теж. А ось відразу як прокинеться, відразу як зняти слінґ – так. Так я зняла підгузок і вночі, стала просто підкладати під кохану дупцю пелюшку.

Десь в 4 місяці сигнали шось наніц зникли, а може змінилися так, що я перестала їх ідентифікувати?. І малюк став пісяти й уночі. Але ж усе одно, всього якихось 2-3 рази за ніч. То чи варто парити бідну дупцю підгузком всю ніч? ? Я стала пробувати висаджувати вночі, перед тим як малюк прокидався поїсти, але він починав жалібно плакати ?, тож я закинула цю ідею на якийсь час. Малеча пісяла просто на пелюшку, починала неспокійно соватись і я акуратно її міняла. А згодом стала знову пробувати висаджувати, дуууже акуратно, і малюк навчився на це не реагувати і спокійно пісяти в миску крізь сон. За сім місяців, а сьогодні нам 7 ?) малюк не втримався по-великому лише декілька разів під час прорізання зубів, але то взагалі були шалені ночі. За нормальних обставин такого не стається ніколи.
Так, у мене є звичайна салатна миска, яку зручно тримати між ногами, а прибульча дупця дотикається до краю, щоб нагадувати майбутній горщик/унітаз. Висаджуючи, я видаю звук ‘псс’ чи ‘ее’, щоб згодом малюк міг повідомляти про свою потребу сам.
Цікаво, що перед тим як іти спати на ніч, малюк відмовляється йти в туалет десь протягом години, – так я розумію, що скоро спати. ?

Отож, я висаджую:

  • після сну
  • після їжі
  • після слінґу
  • коли бачу різку зміну поведінки (зміна звуків, завмирання, навпаки надто активні рухи тощо)
  • коли підказує інтуіція (і це прекрасний інструмент для того, щоб навчитися її чути)

… і це все. Пропустити майже неможливо. Пропускаю переважно, коли дуже відволікаюсь, в середньому двічі на день. Але це того варте. Надвір як коли: деколи вдягаю підгузок, деколи ні, під настрій, по ситуації і залежно куди й на скільки ми йдемо. Так, одного разу малюк обісрав маму з ніг до голови не втримався, але у мамському світі дуже мало бід, які не можна вирішити з допомогою вологих серветок.

На ліжку у нас наматрасник, килимів нема, з багаторазовими трусиками не склалось, – малюк переважно голопопить.

Очевидно, це лише мій досвід, і діти, і мами є різні. Я для себе не уявляю цього по-иншому. Зовсім скоро малюк почне сидіти, а з тим і користуватися горщиком.

Тут я писала огляд чудової книги Інґрід Бауер ‘Без підгузка’.

А тут мама чотирьох писала про це в деталях: частина 1 частина 2 частина 3.

Успіхів нам усім! ?

Що ще цікавого

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Повернутись вверх