Гнівайтеся, та не грішіть, хай не заходить сонце у вашому гніві.

Біблія, Послання до Ефесян 4:26

Особливість цього блогу така: я пишу про актуальні для себе речі, або відповідаю на власні запитання. Нині у нас з малюком кризовий період, і блог це миттю відчуває на своїй шкірі. Шукаємо виходів із вибухання.

Я терпіти не можу чогось не розуміти, тому часто задаю питання, які через свою прямоту видаються публіці провокативними. Тепер уявіть собі мене з дитиною, яка верещить чи ридає без видимих на те причин, і ще не в тому віці, щоб відповісти на мої провокативні запитання. Нонсенс піднімає волосся на моїй голові сторчма, заледве втримуючи заряд адреналіну від струменя в небо. Я дратуюсь, я злюсь, мені зносить дах. Додати до цього майже цілковиту неможливість мого відпочинку, як стає очевидно: дитина грається з вогнем, а я ризикую її травмувати.

Насправді можливості завжди є, просто їх треба пошукати та ще зуміти скористатися. Наприклад, у мене є чоловік, який багато працює, і мені не хочеться забирати його час на відпочинок. Водночас, коли він вдома, дитина тягнеться бавитись з ним, забираючи його шанс на відпочинок все одно. Виходить ефективніше – гуляти з малям по черзі, в той час як инший відпочиває. Але для цього мені треба відважитися бути без маляти, того самого маляти, з яким ми майже ніколи не розлучалися. А це вимагає певних зусиль – місце, де всяка людина спотикаєтеся найчастіше ?.

Що є тим, що вам особисто допомагає позбиратися, заспокоїтись і повернути собі сили? Для мене це правильна музика, правильна книга, ба, навіть правильна їжа. Подорож, соціалізація, планування або завершення справ. Насправді їх безліч, і можна створити собі такий ресурсний список, і часом до нього заглядати. І надихатись, і відпочивати, і пам’ятати, що це необхідно, і не ігнорувати цю необхідність, як то звикло наше покоління, перехідне від совка до незалежности. Бо втомлені батьки контролюють себе менше, а неконтрольовані батьки розхитують дитяче гніздечко, руйнуючи відчуття безпеки.

Правильне зазвичай просто вистрибує в голові, як рекламний банер – оп, бери, поки гаряче. Але часом чакри забиті, стрес зашкалює, збоку хтось зудить, і нічого не вискакує, крім моторошної тиші або хаотичного гамору, і доводиться безконечно перебирати, наче в антикварній крамниці, аж поки знайдеш потрібне.

Найчастіше для мене то книга. Та, в якій написано, що я нормальна, не одна, і більшість людей проходили через таке або схоже. І особливо: якщо мені кепсько, отже, я перебуваю в ситуації, що потенційно передбачає ріст. Або падіння, – залежить від того, як я її використаю. Найважча частина – пам’ятати про це.

Тому є, наприклад, цитатник повний премудрощів із блогу при надії, де все прекрасно розписано, і в тяжку хвилину можна піти в теплий куток з килимком і подушечками, заварити чаю з ромашки, розгорнути цитатник і прочитати все те, що так важко згадується. І нещасній заплаканій дитині теж можна запропонувати цей куток: з улюбленою іграшкою, книжкою й авокадо-смузі. Ну то в ідеалі, якщо на всі ресторанні маніпуляції є час і місце. Можливо, у вас в морозилці якраз прибережено якесь чудове морозиво без цукру – прекрасний спосіб охолонути.

У цьому кутку ми сидимо й заспокоюємось, і наводимо лад у голові, і це називається тайм-ін, напротивагу більш відомому тайм-ауту.

Тайм-ін – це час заспокоєння для обох. Замість драми, перестрілки та битого посуду беремо себе з малюком за шкварки та йдемо “відкачуватись” у затишний куток. А тоді розмовляємо як два повноцінні носії мізків, в одного з яких, між иншим, ті мізки зазвичай дещо розвинутіші. У випадку якщо інцидент стається не вдома чи то, приміром, у присутності дипломованих чи не дуже суддів наших методів виховання, беремо дитину на руки і виносимо її з місця подій в найближче максимально инше, тихе і гарне місце, де так само сидимо й відкачуємось.

⚫??

“…однозначно, бувають випадки, коли батькам потрібен тайм-аут тією ж мірою, що й дитині, аби заспокоїтись і нікому не заподіяти шкоди. Самоконтроль – це ключ. Але коли це можливо, дітям може бути корисним любляче єднання, наприклад, можна посидіти з дитиною, розмовляючи чи втішаючи – це часто називають тайм-іном – якиймсь часом для заспокоєння. Власне кажучи, необхідно навчити дитину робити паузу та виділяти деякий час на рефлексії, тайм-ін є важливим для фоомування функцій, необхідних для зменшення імпульсивности та збільшення сили концентрації. Але такий тайм-ін створюється у стосунках, а не в ізоляції, що застосовується як покарання. Дисципліна цілісного мозку (примітка: whole-brain discipline – поняття, виведене психотерапевтами Д.Сіґалом та Т.Брайтон) використовувала б тайм-ін, щоб зупинити певну поведінку (перша мета) та запросити внутрішню рефлексію, яка формує практичні навички (наша друга мета). Одна з ефективних стратегій – допомогти дитині створити «спокійну зону» з іграшками чи книжками чи улюбленою м’якою іграшкою, яку вона відвідує, коли їй потрібен час та місце, щоб заспокоїтися. Це внутрішня саморегуляція, основний практичний навик. (Це хороша ідея і для батьків! Можливо, шоколад, журнали, музика, червоне вино …). Йдеться не про покарання чи змушення дитини заплатити за свою помилку. Йдеться про те, щоб запропонувати вибір і місце, яке допоможе дитині самоврегулюватись та понизити регуляцію, що передбачає відхід від її емоційного перевантаження.”

Тайм-аут – також метод. Головне знати, як ним користуватись, і пам’ятати, що він, як і будь-який метод, не є універсальний.

⚫??

“В ідеалі тайм-аути використовуються нечасто і як цілеспрямована стратегія, коли батько чи матір, які заздалегідь обговорили цю ідею з дитиною, призупиняє складну взаємодію та пропонує тайм-аут на короткий період (три-п’ять хвилин). Дослідження довели, що такі тайм-аути зменшують насильство над дітьми. У контрольованих дослідженнях, коли батьків навчають, як використовувати тайм-аути належним чином, вони набагато рідше втрачають контроль і фізично чи емоційно травмують своїх дітей. Иншими словами, тайм-аути можуть допомогти дітям бути захищенішими.”

⚫??

“Це в тих випадках, коли дитина найбільше потребує прихистку й нашої спокійної присутности, і наша дисципліна повинна комунікувати цю присутність. При правильному користуванні відповідним, перевіреним дослідженнями способом тайм-аути цілком можуть допомогти досягти цієї мети. Але сердите змушення дитини йти і сидіти самій довгий час може сприйнятися дитиною як відторгнення, особливо якщо вона і так почувається поза контролем. Ми не хочемо надсилати повідомлення, що матимемо з нею стосунки лише якщо вона “чемна” чи “щаслива”, і забирати свою любов, коли ні. Ви самі хотіли б опинитися в таких стосунках?”

⚫??

“…надто часто батьки роблять тайм-аути частими і довготривалими, і вони починають асоціюватися з приниженням, гнівом і покаранням.”

Словом, обидва методи – методи, і вони заслуговують на місце у нашій скриньці батьківських інструментів. Головне пам’ятати про їх існування і старатись користуватися ними з розумом. Ну і, все-таки тайм-аут належить до негативних методів, що розривають цінний зв’язок, тоді як у тайм-іні ми стараємося втриматися разом, не зважаючи ні на що.

Усі цитати взято з книги Тіни Брайсон та Деніела Сіґела – Досить істерик! Комплексний підхід до гармонійного виховання дитини. 

Що ще цікавого

читайте нові статті першими

Loading