Мистецтво затишку: хюґе

книги материнство рефлексії

Щастя полягає радше в маленьких вигодах і втіхах, які трапляються щодня, ніж у великій удачі, що теж трапляється, але зрідка.
Бенджамін Франклін

Що дитині потрібна щаслива мама, – факт, як складно це може бути – нам з вами чудово відомо. А що з цим можна зробити, написано в доволі занудній та гарно оформленій книзі про хюґе з паскудним перекладом) Але я ніколи не кидала вас у біді, і викладу скорочено, що й до чого, а ви вже собі прикинете, чи можете змінити своє життя на краще.

Мистецтво затишку: хюґе

Данія – найщасливіша країна світу

Отже, світові статистики стверджують, що Данія – найщасливіша країна світу, і данський дослідник щастя Мік Вікінг вирішив написати про це книгу. Слово, що найкраще відповідає данському ‘хюґе’ – затишок, але хюґе – це значно більше, ніж затишок, це радше атмосфера, з усіма її затишними об’єктами, смаками, звуками, освітленням та иншими чуттями й нюансами. Найлегше описати хюґе, уявивши собі хуртовину за вікном, а себе – в теплому зручному ліжечку з улюбленим горнятком чаю та книжечкою чи фільмом. Але загалом хюґе далеке від усамітнення, воно рівноцінно любить соціалізацію. Скажімо, хюґе – це соціалізація для інтровертів. У вузькому колі, з якого не повертаєшся без енергії, а навпаки, набираєшся щастя і сил.

Мені дуже легко зрозуміти хюґе, бо маю знайому данку. Спокійнішої, повітрянішої й позитивнішої особи годі знайти. Вона надзвичайно розважлива й безконфліктна, її рухи спокійні, а в кожній її дії спостерігається кайф. Якось я зупинялась у неї з ночівлею, і завмерла ще на порозі, побачивши, яке гніздечко вона влаштувала для нас із малюком. У кімнаті було мінімум речей і купа хюґе: приглушене світло зі старої лямпи, теплий плед з приємним візерунком на ліжку, невеликий фотель з кількома милими подушечками, якась стара статуетка. Здавалось, що ніхто нічого зумисне не готував до нашого приїзду, але дотик феї витав у повітрі, і я відчувала, що це зроблено для нас.

Мистецтво затишку: хюґе

Вранці вона повільно і задоволено, як кіт на підвіконні, варила каву, викладала помідорчики чері, сир, шинку, підсушувала тости, любовно підсмажувала яєчко з двох боків, і викладала все це на тарелю. Мені пахне, коли я це пишу) Ну, все ясно, типова данка, – подумала я, але ні, такий сніданок її готувати навчив її хлопець, не данець, а сирієць, – данський (дзенський) у цьому був радше процес виконання. За инших обставин я давно б уже знесла яйце і вмерла б із голоду, мене завше кудись несе і квапить, але тут – я лише зачаровано спостерігала, тихо заздрила і назавжди вкарбовувала собі той сніданок у пам’ять.

Щастя в деталях

Одного дня я вирішила бути щасливою. Я пішла й придбала собі соковитискалку, а тоді пів дня чавила апельсини і роздавала сік усім довкола. Я почувалась по-справжньому щасливою, а за кілька місяців завагітніла, чого не планувала й не знала, що потребувала до щастя.

А ще пригадується, як прийшла в гості до друга і випадково зайшла не до тієї кімнати. Ого, – сказала я, – ого, а що це тут так пахне? Тут живе моя мама, – розвів руками чувак.

А нещодавно мені потрібно було потріщати вдома з відеозв’язком у комфортних умовах. Я розглянулась навколо, і побачила, що гідних умов навколо нема. Тоді я знайшла місце, яке видалося найхюґнішим і нашвидкоруч звила собі там кубельце: кинула м’яке покривальце, обклалась подушками. Коли повернувся чоловік і побачив те місце, то сказав ухти, і попросив його там і залишити. Тоді приїхала в гості сестра і автоматично вибрала собі те місце для посиденьок.

А одного разу ми дивилися пінкфлойдівську ‘стіну‘ на стіні під мостом, і це було хюґе теж, особливо, коли до нас долучився якийсь перехожий і отримав наше пиво.

данські панкейки

Одна з трьох улюблених страв, які я знайшла в Дубаї – це маленькі данські панкейки. Я відкрила її, коли була дуже-дуже вагітна, після тесту на глюкозу, вмираючи з голоду і в той же час не уявляючи, що такого я могла б зараз з’їсти. Аж тут вони! Крихітні пухкі шматочки, обкладені ягодами і политі нутеллою. Хюґе вони тоді були чи не хюґе – то вже деталі, а я тепер щоразу втішаюся ними, коли все далеке від хюґе.

Бути тут і зараз

Мистецтво затишку: хюґе

Бути тут і зараз – це дуже про хюґе. Насолоджуватись приготуванням та поїданням часозатратної страви, музикою з вінілів, купою свічок чи солодкого (що псують екологію та фігуру) чи монополією з кавою в колі друзів – це хюґе. Може бути нелегко насолоджуватись, коли в тебе на нозі висить малявка, але варто розглянутись навколо і подумати, що можна змінити. Можливо влаштувати хюґе-куточок на час поки малеча спить, або відчинити двері і йти соціалізовуватись: ви зауважили, що малеча спокійніша, коли ви соціалізовуєтесь? Я не про шумні дні народження, а радше про посиденьки в колі двох-трьох спокійних друзів.

Як творити хюґе

Я склала список прикладів хюґе-речей для подальшого надхнення:

Думаю, ви зрозуміли, список можна продовжувати, і я закликаю вас зайнятися його продовженням чи то в коментарях, чи просто на практиці.

Для мене дуже хюґе малюк, що спить на мені з грудьми в роті. Такий малюк – вся суть хюґе: розслаблений, спокійний, комфортний смачний, запашний, приємний на дотик.
Домашнє вогнище – це хюґе. Мати дім всюди – хюґе теж.

Не хюґе одним – читайте про маленькі концепти щастя з инших країв тут.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

читайте нові статті першими

Loading