Стаття 19: про все, чого я не знала про вагітність

вагітність особисті хроніки пологи

Я коли старшого родила, то зі мною родила попадя, то вона казала, що чоловік її в церкві ворота церковні пішов відкривати, щоб та легше родила) прикраси я всі знімала, коли родила, боялася щоб не покрали, але кажуть треба знімати, щоб розривів не було)) а за коси тоже чула, то прикмета ще від язичників в нас лишилася, і ніхто не може толком пояснити, чого треба розпускати, але навіть лікарі її дотримуються)))

Мама з форуму

Цікаво починалася історія моєї вагітности: шукала хорошого гінеколога для вирішення проблєм, а знайшла репродуктолога, і виявила, що вагітна. З того часу спливло 7 місяців, і моя голова тепер забита зовсім иншими речима, ніж тоді. Я б сказала, повна заміна вмісту. І коли тепер я згадую, які мала знання про вагітність, стає смішно: токсикоз та ріст живота, ото й усього.

Пірнувши у вир інформації, можна випірнути з порожніми руками, а то й потонути: лікарів шукаєш інтуїтивно, від печії пробуєш усе підряд і знаходиш щось таке, що лиш тобі й допомагає, обламуєшся відрізнити бабусину пораду від науково доведеного факту, губишся в абревіатурах, читаєш купу непотребу, слухаєш думки недалеких людей, натикаєшся на секти прибічників грудного годування й масонські ложі слінґоносців. Але це новий захоплюючий світ, і воно того варте, лиш би не згубити в тім себе саму. Головне за будь-яких обставин пам’ятати: лікар/вчитель/священик/мама сказали – не аргумент. Відповідальність за отримання та переробку інформації лежить на вас особисто, і голова нам дана, як тато казали, не для того, щоб шапку носить.

Хто б подумав, що один маленький ембріон може дорівнювати:

Для мене не хизуватися пузом, не розповідати наліво й направо про свою вагітність, не закуповуватись дитячим майном надміру до народження, не дивитися усяку пакість по тілівізору, не виставляти фоток дитини в інтернет – це здоровий глузд, а не забобони. Для мене вагітність, як і все сімейне, – це інтимно, і з нею треба поводитись обережно, отже – оберігати.

З перших місяців я стала зауважувати, що більше не можу тримати зоровий контакт з людьми, як до того, очі втікають, маленька матір у мені хоче захиститись од світу, втекти в щось гарне і прислухатися до природи і себе більш, аніж будь-коли. Знайти правильні запитання й відповіді, розпрощатися з негативами і минулим, підготуватись до нового й незнаного.

Оце уже 38ий тиждень, залишилось зовсім трохи. Я пережила багато нового за цей час, в тому числі й неприємного, втім певна, що мені пощастило мати легку вагітність, не зважаючи на те все, бо чула історії инших, і певна, що такими ж будуть і мої пологи, хоч і мене, як кожного, часами хапає паніка перед невідомістю й химерністю природи. Вагітність – це складно, і до сих пір чимало речей навколо неї мають тисячу запитань і відповідей, і нічого напевне. Як і всяке чудо.

Що ще цікавого

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.